ДОПОВІДЬ
Бінарні уроки
В останні роки намітилася тенденція до
використання в навчанні різних предметів, у
тому числі рідної (української) мови,
нового типу уроку, який названо інтегрованим (від лат. integer – повний, цілісний), тобто,
органічне поєднання в уроці відомостей інших навчальних предметів навколо однієї теми, що сприяє
інформаційному збагаченню сприймання, мислення
і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що також дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище,
поняття, досягти цілісності знань.
Ідея
інтегрованого навчання нині надзвичайно актуальна, оскільки з її успішною
методичною реалізацією передбачається
досягнення мети якісної освіти, тобто освіти
конкурентноздатної, спроможної
забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи
іншої життєвої цілі, творчо
самостверджуватися в різних соціальних сферах.
Інтеграція – важлива умова сучасної науки й
розвитку цивілізації в цілому. Адже
нинішня стадія
наукового мислення дедалі більше характеризується прагненням розглядати не
окремі ізольовані об’єкти, явища життя, а їх більш чи менш широкі єдності. Інтеграція,
як вимога об’єднання в ціле певних частин
чи елементів, вважається необхідним дидактичним засобом,
за допомогою якого можливо створити в учнів цілісну картину світу.
Ефективним засобом
формуваня інтегративних умінь і навичок є різноманітні
міжпредметні зв’язки (з історією,
етикою, математикою, літературою, географією,
риторикою, живописом, музикою тощо), що
являють собою короткі принагідні вкраплення в урок
відомостей питань з матеріалу інших предметів, які сприяють глибшому сприйманню
та осмисленню виучуваного поняття або
явища. Йдеться, зокрема, про вживання діалектизмів, застарілих слів у художніх творах,
написання великої літери у власних назвах (географія, історія), використання прикметників для
точного опису людей, предметів, явищ та подій (література,
історія, образотворче мистецтво). Багато важить опора на правильне вживання форм числівника під час читання й усного
пояснення прикладів і задач з математики та у відповідях
на уроках з інших предметів (історія, географія) тощо. Проте цей методичний прийом
служить хоч і важливим, але допоміжним засобом, адже він лише певною мірою об’єднує
знання школярів з різних предметів. Упроваджуючи міжпредметні зв’язки, кожний
учитель формує в учнів насамперед знання
зі свого предмета, а не про світ у цілому. Тому в навчальній
практиці, зокрема у вивченні української мови, необхідно ширше впроваджувати, розвивати міжпредметні зв’язки як
необхідний, важливий етап для подальшої
інтеграції навчальних предметів. Через інтеграцію здійснюється особистісно
зорієнтований підхід до навчання, тому учень
сам у змозі обирати “опорні” знання з різних предметів з максимальною
орієнтацією на суб’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього
навчання, так і
більш широкої
взаємодії з навколишньою дійсністю.
Саме інтеграція словесної творчості з
різними видами діяльності дає можливість
сформувати в учня здатність сприймати
предмети та явища довкілля різнобічно, емоційно й водночас
системно.
Організація
спостережень у процесі гри, спілкування з довкіллям, ознайомлення з
музичним, живописним чи літературним
твором є істотною проблемою в методиці
інтегрованого уроку.
Застосування
інтегративного підходу на уроках української мови позитивно
позначається на результативності
формування в школярів мовленнєвих навичок. Вони
характеризуватимуться вищою системністю,
набуватимуть узагальненості, комплексності, усвідомленості.
Основними методичними
принципами, які забезпечують інтеграцію завдань з мови
вважаються такі:
– постійний взаємозв’язок теоретичних
відомостей (знань) з їх застосуванням; мовні
знання в системі опанування мови є не
самоціллю, а важливим засобом формування,
вираження і удосконалення думки;
– активний характер навчання: опанування
мови має стати активним процесом, який
забезпечить органічне поєднання всіх
чотирьох видів мовленнєвої діяльності – слухання, аудіювання,
читання й письмо;
– мовні знання, мовленнєві уміння й
навички слід розглядати як умову й компонент
розвивального навчання.
Для інтегрованих занять
доцільно використовувати спарені уроки. Оскільки программою передбачена певна кількість усних та
письмових уроків розвитку зв’язного мовлення, можна з’єднати їх в інтегрованому занятті, бо
на кожному з них задіюємо всі види мовленнєвої діяльності:
учні переказують тексти різних стилів та типів мовлення, створюють усні та письмові висловлювання (твір-розповідь,
твір-опис, твір-роздум, діалог, словесне малювання).
Тож можна спробувати
показати реалізацію інтегративного підходу на уроках з розвитку зв’язного мовлення.
Немає коментарів:
Дописати коментар