НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ: Творча картка вчителя

ВІЗИТКА

«Усмішка» Рей Бредбері

- Кажуть, вона усміхається,- сказав хлопчик.
- Еге ж, усміхається,- відповів Грігсбі.

- Кажуть, вона зроблена з фарби та полотна.
- Правильно.

- Кажуть, їй чотириста років.
- Якщо не більше. Коли вже так казати, нікому не відомо, який зараз рік.
- Дві тисячі шістдесят перший!
- Правильно, так кажуть, хлопче, кажуть. Брешуть. А може, трьохтисячний. Чи п'ятитисячний. Звідки нам знати! Стільки часу самісінька веремія була...

       Том і отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борсаючись, поніс його до картини. Різкий звук полотна, що рветься... Натовп вив, і руки дзьобали портрет, наче голодні птахи. Сліпо наслідуючи інших, він простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна, смикнув та впав, а поштовхи та стусани вибили його з натовпу на землю. Весь у саднах, одяг розірваний, він дивився, як стареча жувала шматки полотна, як чоловіки розмальовували раму, розкидали ногами жорсткі клапті, шматували їх у найдрібніше лахміття.
      Схлипуючи, Том побіг геть. За місто, на поранену воронками дорогу, через поле, через мілку річечку він біг, не обертаючись, і стиснута в кулак рука була захована під куртку…
     Світ спав, осяяний місяцем.
    А на його долоні лежала Усмішка. Він дивився на неї у білім світлі, яке падало з опівнічного неба, і тихо повторював про себе, знову й знову: "Усмішка, чарівна усмішка..."
    За годину він усе ще бачив її, навіть після того, як обережно склав та заховав. Він заплющив очі, і знову у темряві перед ним - Усмішка. Лагідна, щира, вона була там і тоді, коли він заснув, а світ охопила німа тиша, і місяць плив у холоднім небі спочатку вгору, потім униз, назустріч ранку.

Хто така людина, для чого вона живе на Землі, чим має керуватися? Інстинкт натовпу, норма чи індивідуалізм, відхилення від норми? Що означає бути справжньою Людиною? Який сенс в усьому цьому?

3000 …

5000 …

2061 …

2014 …

Усмішка – це слово вчителя, це насіння, що лежить в озимому полі. А з першим теплим подихом весни ВОНО прозріє, потягнеться до сонця, і зазеленіє лан життя думок.

Том – один із тих непересічних учнів, серцем якого маніпулюють думки вчителя. Навіть у шаленому натовпі несвідомих грісгбів, Том щільно-щільно притисне до грудей «шматочок» духовних порад з полотна життя свого вчителя.

Учитель – це велике сонце з безліччю розмаїтих теплих променів, яким поставлена реалізація нелегкої місії на Землі : доторкнутися й зігріти серця невгамовних дітлахів.

Примітка: Цікаво, що в епоху Ехнатона ІV виникло зображення сонячного диска, кожен промінь якого закінчувався пензлем людської руки. Так образно було показано живуще торкання сонячних променів.

Праця вчителя нелегка: це відповіді на тисячу «чому», це гори різноманітної літератури, це кілометри шляху, пройдені класною кімнатою, це кілограми зошитів, це радість спілкування з учнями, це гіркота свого безсилля у певні хвилини, це нескінченний пошук досконалості в усьому, прагнення дійти до самої сутності. Як і раніше, вчитель має бути зразком в усьому: в спілкуванні, культурі, манері триматися, своєї впевненості. Вчительське життя вимагає швидких реакцій, високої напруги, великої витривалості.

Проте на квадратовому ринзі у двобою перемагає …