НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА БАЗА : - Додаток 3 до листа Міністерства освіти і науки України Від 01.07. 2014 р. № 1/9 - 343

Додаток 3 до листа

Міністерства освіти і науки України

Від 01.07. 2014 р. № 1/9 - 343

Основна школа

Українська мова

Значення української мови як навчального предмета в школі випливає з її суспільних функцій. Вона є державною мовою українського народу, визначною ознакою нашої держави, скарбницею культурних надбань нації, засобом єднання громадян України в суспільно-історичну  спільноту.

Цей визначає систему завдань, що постають перед учителем-словесником, головне з яких - підготовка грамотної людини з високим рівнем комунікативної компетенції.

У 2014-2015 навчальному році вивчення української мови в 5-6 класах здійснюватиметься за навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою  на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти і затвердженою наказом Міністерства від 06.06.2012 № 664: Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання.- К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

У 7-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів - за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська мова. 5-12 класи.-К.: Ірпінь: Перун, 2005.

У 10-11 класах - за програмами, затвердженими Міністерством (наказ від 28.10.2010 № 1021).

За новою програмою з української мови для 5-9 класів кількість годин не змінилася, тільки відбувся перерозподіл  їх між 6 і 7 класами (раніше - відповідно  по  3 год. на тиждень (по  105 год.): 5 клас – 3,5 год. на тиждень (122 год.);  6 клас – 3,5 год. на тиждень (122 год.,); 7 клас – 2,5 год. на тиждень (88 год.); 8 клас – 2 год. на тиждень (70 год.); 9 клас – 2 год. на тиждень (70 год.).

У мовленнєвій змістовій лінії  нової програми уточнено деякі види творчих робіт щодо поділу їх на усні й письмові форми виконання, внесено певні зміни до вимог  щодо рівня мовленнєвої компетентності  учнів шостого класу.

З огляду на те, що у формуванні мовленнєвої компетентності шестикласників у процесі сприймання усних і письмових текстів чільне місце займає  аудіювання й читання мовчки,  то успішне опанування їх  передбачає регулярне використання спеціально підготовлених учителем цілеспрямованих завдань із розвитку в шестикласників умінь слухати-розуміти, читати-розуміти, аналізувати й оцінювати усні й  письмові висловлювання (розуміти фактичний зміст, особливості побудови текстів, визначати тему й основну думку, причинно-наслідкові зв’язки, основну й другорядну інформацію, зображувально-виражальні засоби), висловлювати своє ставлення до почутого й прочитаного, критично формулювати власні судження.

У новій програмі в 6 класі на формування й розвиток  аудіативних і читацьких умінь (уголос і  мовчки) виділяються по 2 год. на рік (по 1 год. на семестр), не враховуючи проведення тестового контролю за рівнем досягнень шестикласників з аудіювання й читання мовчки, для цієї роботи спеціальних годин не відведено.

У мовній змістовій лінії збільшено кількість годин на «Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого»  (5/7) (тут і далі: у чисельнику подано стару кількість годин 5, а в знаменнику нову -7).

Розширено розділ «Лексикологія. Фразеологія» матеріалом про фразеологію, перенесеним із 5 класу й відповідно значно збільшено кількість годин (7/12).

Щодо розділу «Словотвір. Орфографія» (8/9),  то його  доповнено матеріалом про  абревіатуру,  словотвірний ланцюжок, словотвірний розбір слова.

 Збільшено кількість годин на  вивчення розділу «Морфологія. Орфографія», зокрема: на вивчення іменника (18/20), прикметника (15/17), числівника (8/10), займенника ( 8/10).

Зміст соціокультурної змістової лінії в кожному класі майже повністю змінено, наповнено новим матеріалом (тематика текстів, види висловлювань), а орієнтовні вимоги  визначено з урахуванням вимог компетентнісного підходу (учень сприймає, аналізує,оцінює прочитані чи почуті відомості й добирає та використовує  ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети; використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини й української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізму  в сприйманні світу; усвідомлює роль морально-етичних норм; готовий  і здатний застосовувати їх відносно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, вдома, суспільно корисній діяльності).

Зауважимо, що роль діяльнісної (стратегічної) змістової лінії виявляється у формуванні мотивації навчання, здатності організовувати свою працю для досягнення результату, дає змогу вибудувати  цілеспрямовану лінію поведінки для успішного виконання певного завдання;  удосконаленні загальнонавчальних умінь, оволодінні творчими, естетико-етичними вміннями, які визначають успішність мовленнєвої діяльності.

Діяльнісну змістову лінію в кожному класі змінено з урахуванням  вже набутих учнями умінь і навичок у попередніх класах. Наприклад, у 6 класі  передбачено, що учні вже самостійно  визначають мету власної пізнавальної діяльності, відповідно до якої  планують діяльність, оцінюють здобутий результат і роблять відповідні корективи; удосконалюють і поглиблюють загальнопізнавальні (інтелектуальні, інформаційні) уміння, намагаючись самостійно  систематизувати, зіставляти, інтерпретувати  здобуту  інформацію з різноманітних джерел; переносити  раніше здобуті знання й набуті вміння  в нову ситуацію; критично оцінювати свої вчинки, узгоджуючи їх із загальнолюдськими моральними нормами, виявляючи готовність і здатність творити добро словом і ділом.

Вивчення української мови в 6 класі загальноосвітніх навчальних закладів   у 2014-2015 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:

 О.П. Глазова. Українська мова. Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2014.

С.Є.Єрмоленко, В.Т. Сичова, М.Г. Жук. Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2014.

О. В. Заболотний,  В. В.Заболотний.  Українська мова. Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2014.

В основу підручника «Українська мова» (автор О. П. Глазова) покладено  концепцію формування мовної особистості ХХІ століття, що успішно реалізує себе в реальному спілкуванні, у мовленнєвій діяльності, сприймаючи інформацію не механічно, а особистісно, самостійно інтерпретуючи й оцінюючи її залежно від власної картини світу. Поданий у підручнику дидактичний матеріал представляє явища, факти, ситуації дійсності, ціннісні орієнтири, сценарії поведінки учня, який належить до так званого Інтернет-покоління, що виростає й формується в цифровому середовищі, про найвпливовіший інструмент суспільних змін — цифрову інформацію і технології комунікації, часом  знаючи більше за своїх батьків і вчителів. Більшість поданих у підручнику вправ включає проблемні запитання дискусійного характеру, формулювання відповідей, що сприяють формуванню в школярів уміння як грамотного висловлення власної позиції, так і толерантного ставлення до думок опонентів.

Серед завдань підручника — формування таких важливих компетенцій  ХХІ століття як оволодіння навичками критичного мислення й ефективної комунікації, чому слугуватиме виконання учнями ситуативних вправ, поданих у рубриці «Навчаємося спілкуватися». Формування актуальних нині  компетенцій співробітництва передбачено рубрикою «Учимося працювати разом (у парах і групах)». Формування інформаційної грамотності, компетентності в питаннях застосування інформаційних і комунікаційних технологій реалізується в рубриці «Здобуваємо інформацію за допомогою комп’ютера».

Розвиткові емоційно-чуттєвої сфери шестикласників сприятиме виконання ними поданих у підручнику завдань, скерованих на усвідомлення викликаних певною ситуацією власних  почуттів. Робота зі Словничком назв почуттів сприятиме підвищенню ефективності спілкування та забезпечить сформованість належного рівня мовної й комунікативної культури міжособистісних стосунків. Збагачення активного словника назвами почуттів сприятиме  підвищенню емоційної компетентності, розширенню міжособистісного емоційного простору, збагаченню засобами усвідомлення й фіксації чуттєвого досвіду, розвиткові емпатії, що врешті-решт забезпечить формування емоційного інтелекту.

З метою оптимального мовно-мовленнєвого розвитку школярів зміст підручника структуровано за наскрізним тематичним принципом і з урахуванням принципу варіативності конструктивних і творчих завдань, які учень самостійно вибиратиме з кількох запропонованих варіантів. Для обдарованих школярів передбачено рубрику «Прагнемо знати більше: завдання підвищеної складності». Усе це дає змогу втілити особистісно розвивальну парадигму освіти.

Загальне художнє оформлення підручника підпорядковане меті - посилити наочні засоби впливу на учня відповідно до викладеної в дидактичному матеріалі виховної мети уроку. Це не тільки слугує додатковою наочною інформацією, а й сприяє позитивному налаштуванню на роботу.

Відповідно до програми навчальний матеріал підручника «Українська мова» (автори: С.Я Єрмоленко, В. Т. Сичова, М. Г.Жук) розподілено  за розділами: «Повторення, поглиблене вивчення (словосполучення і речення)»,  «Лексикологія. Фразеологія», «Словотвір. Орфографія», «Іменник», «Прикметник», «Числівник», «Займенник», «Зв’язна мова (мовлення)».

Зважаючи на практичний досвід учителів і на можливе варіювання тем зв’язної мови як обов’язкового механізму практичного оволодіння мовою, автори пропонують поділ матеріалу підручника  на дві частини, що мотивовано виділено в програмі «мовною» і «мовленнєвою» лініями.

У підручнику застосовано принцип оптимального поєднання текстоцентричного підходу добирання вправ із цілеспрямованим  вживанням мовних структур, обов’язкових для засвоєння. Текстоцентричний підхід забезпечує дотримання методичних рекомендацій – вивчати не окремі мовні форми, а їх застосування в конкретних висловлюваннях.

Підручник має рубрики «Пригадаймо» , «Запам’ятаймо», «Добірні зерна мови», «І пензлем, і словом», «Це цікаво», «Усміхнімось». Є спеціальні позначення для вправ, що виконуються в групах.

Тексти вправ у кожному розділі присвячені українській культурі в її історичному розвитку. Інформація про славетних українців - письменників, науковців, акторів, композиторів, художників, спортсменів, відомості з історії України  сприятимуть  розширенню культурного кругозору учнів.

Для  ефективного засвоєння  навчального матеріалу використано ненав’язливий принцип повторення основних понять у вступних частинах до розділів, частково на форзацах.

 Розділи закінчуються завданнями для самоперевірки.

Навчальний матеріал підручника «Українська мова» для 6 класу авторів  О. В. Заболотного, В. В. Заболотного  спрямовано на розвиток творчих здібностей, навичок самоосвіти, інтересу школярів до предмета.

Методичний апарат підручника забезпечує врахування особистісно зорієнтованого підходу до навчання української мови в школі. Параграфи побудовано таким чином, щоб забезпечити поетапну роботу. Теоретичний матеріал структуровано на окремі підрозділи із зазначенням ключових понять, а деякі відомості оформлено у вигляді таблиць і схем, а також опорних малюнків, що значно полегшуватиме сприйняття, опрацювання та запам’ятовування інформації. Активізують роботу з фактажем спонукальні рубрики «Порівняймо», «Пригадаймо», «Міркуймо». Значна увага приділяється завданням на доведення, спостереження, обґрунтування думки, порівняння. Інтерактивні вправи, проблемно-пошукові завдання, життєві ситуації, конкурси, а також тематичні рубрики «Культура мовлення», «Моя сторінка», «Для вас, допитливі», «І таке буває» збагачують й урізноманітнюють зміст видання, що, у свою чергу, стимулює інтерес учнів до знань, активізує навчальну діяльність. Підручник зорієнтовано на різні види роботи — індивідуальну, у парах і групах, під керівництвом учителя й самостійну. Окремі вправи надають шестикласникам можливість вибору того чи іншого варіанта, способу виконання, мовних одиниць, теми висловлювання залежно від своїх здібностей і вподобань.

Важливою функцією нового видання є прищеплення дітям поваги до свого народу, його історії й культури, закладення основи народного світогляду, виховання громадянина-патріота.   

Зразок заповнення сторінки журналу з української мови подано у методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9-580 (Інформаційний збірник Міністерства. – № 14-15. – 2010. – С. 3-17). Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

 Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру із урахуванням специфіки виучуваного матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути  використано на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичних оцінок.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень  одержав мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу й усного твору. Для цих видів робіт не відводять окремого уроку, а оцінки виводять один раз на рік і виставляють у колонки без дати.

Українська література

Українська література формує любов до культури свого народу, його мови, звичаїв, національних традицій і етичних цінностей, розуміння загальнолюдської й національної історії, сьогодення, розвиває інтелектуальні, духовні та естетичні цінності.

         Українська література як базовий навчальний предмет визначає моральні орієнтири молодого покоління. Шкільна літературна освіта забезпечує етичне та естетичне виховання учнів, їх прилучення до надбань вітчизняного письменства, розвиток стійкої мотивації до читання, потреби у зверненні до художньої літератури впродовж життя, формування загальної культури.

Як навчальний предмет  українська література включає в себе також знання, пов’язані зі сферою літературознавства, теорії та історії літератури, знання про способи навчальної діяльності, що значною мірою реалізуються в уміннях і навичках учнів.

         Важливим у роботі вчителя є наповнення реальним змістом методичних підходів особистісно зорієнтованого та компетентнісного навчання, що забезпечує розвиток різнобічних здібностей  учнів, сприяє формуванню ключових компетентностей.

      У 2014-2015 навчальному році вивчення української літератури в 5-6 класах буде здійснюватися за програмою, затвердженою наказом Міністерства від 06.06.2012 № 664: Українська література. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

  У 7-9 класах -  за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Українська література. 5-12 кла­си. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. 

        У 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством (наказ від 28.10.2010 № 1021).

      Курс української літератури  в 6 класі структуровано за такими взаємопов’язаними тематично-проблемними блоками: «Загадково прекрасна і славна давнина України», «Я і світ», «Пригоди і романтика», «Гумористичні твори». До кожного з них відповідно до вікових особливостей учнів підібрані тексти, які за своїм змістом дають можливість максимально репрезентувати ту чи іншу тему.

З метою удосконалення навчальної програми з української літератури з обов’язкового вивчення вилучено такі теми:

5 клас

Є.Гуцало. «Зірка», «Чарівники», «Журавлі високі пролітають…» (поезії)  з розділу «Рідна Україна. Світ природи».

6 клас

 О.Іваненко. «Друкар книжок небачених»  з  розділу «Загадково прекрасна і славна давнина України»

та додано такі твори:

5 клас

 О.Олесь. «Заспів», «Україна в старовину», «Похід на Царгород» (поезії); Зірка Мензатюк. «Таємниця козацької шаблі» до розділу «Історичне минуле нашого народу».

6 клас

 В.Рутківський. «Джури козака Швайки» до розділу «Загадково прекрасна і славна      давнина України»;  

 І.Калинець. «Писанки»; «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим» (зі збірки «Дивосвіт» - на вибір) (поезії) до розділу «Я і світ».

Зазначені твори  спрямовані на патріотичне виховання учнів, розвиток їх творчої  уяви, фантазії, знайомлять з найкращими надбаннями сучасних авторів.

  Вивчення української літератури в 6 класі буде здійснюватися за підручниками «Українська література», 6 клас (автор Л.Т.Коваленко), «Українська література», 6 клас (автор О.М. Авраменко).

Підручник «Українська література» для 6 класу  (автор Л.Т.Коваленко ) розвиває логічне, критичне та творче мислення учнів і спрямований на формування й розвиток в учнів комплексу ключових, предметних і міжпредметних компетентностей, втілює комунікативно-діяльнісний підхід до навчання літератури.

Навчальний матеріал підручника чітко структуровано відповідно до розділів, визначених програмою. Кожен із цих структурних компонентів містить навчальну інформацію та методичний апарат, згрупований у різноманітних рубриках: «Поміркуй над прочитаним», «Зверни увагу!», «Збагачуй своє мовлення»; «Будь уважним до слова»; «Література в колі мистецтв»; «Ти ― творча особистість»; «Твої літературні проекти». Завершує кожен розділ блок запитань і завдань для самоперевірки учнями свого рівня засвоєних знань, умінь і навичок.

Зміст підручника — науково конкретний, відповідає психолого-віковим особливостям учнів,  націлений на розвиток розумового потенціалу школярів шляхом цілеспрямованого формування у них правильної читацької діяльності. Вона забезпечується системою запитань і завдань, що вдосконалюють уміння прогнозувати певний розвиток подій, творчо інтерпретувати отриману за допомогою читання інформацію, засвоюючи не тільки фактичний зміст літературного твору, але також підтекст і ідейний задум (смислове ядро).

Підручник націлює на колективне, групове, індивідуальне навчання, самонавчання, самоконтроль і самооцінювання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні ― рівноправні суб'єкти пізнавальної діяльності. Завдання підручника  спонукають учнів займати активну позицію в процесі навчання, моделювати життєві ситуації.

Навчальний матеріал видання має яскраво виражену практичну спрямованість, завдання зорієнтовані на розвиток умінь і навичок учнів. Особлива увага звернена на опрацювання художньо-зображувальних засобів літературних творів, ролі позасюжетних компонентів, що дає вчителю-словеснику можливість методично грамотно скерувати аналітичний розгляд мистецьких явищ. Таким чином, підручник «Українська література» накреслює маршрут подорожі у світ літератури, виховуючи свідомих читачів і громадян, які люблять і знають українську літературу, поважають вітчизняну і світову культуру, готові до здійснення спільних культурознавчих справ і завдань.

Підручник О. М. Авраменка заснований на принципах доступності, науковості й системності. У ньому гармонійно поєднуються як традиційні, вироблені кращими методистами попередніх поколінь підходи підручникотворення, так і новітні технології.

Суттєвою перевагою підручника є чітке й пропорційне дозування навчального матеріалу. Методичний апарат розроблено за рівнями – від репродуктивного (тестові завдання закритої форми) до творчого (завдання на моделювання). Кожна тема складається з трьох частин:  короткі відомості про письменника;  текст художнього твору;  система завдань. У першій частині автор пропонує здебільшого невелику розповідь про цікавий епізод із життя письменника, адже в шостому класі, згідно з вимогами  програми, учні ще не вивчають біографії митця. Художні тексти подекуди супроводжуються ілюстраціями (репродукції картин, скульптур, фотографії та ін.) й тлумаченням застарілих і діалектних слів. Різнорівневі завдання покликані: з'ясувати, наскільки глибоко учні сприйняли художній матеріал; розвивати логічне й критичне мислення, емоційну сферу, текстотворчі вміння й навички, емоційно-ціннісне ставлення до вчинків героїв, проблеми морального вибору тощо.

Доповнюють методичний апарат підручника рубрики “До речі...” й “Зауважте!”, у яких міститься додаткова пізнавальна й евристична інформація. Суттєвою перевагою цієї навчальної книжки є системна словникова робота, яку реалізовано через наскрізне завдання,  й зноски-тлумачення слів з пасивного фонду лексики.

Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української літератури,  особливостей проведення уроків виразного читання, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета містяться в методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9-580. Там також подано зразок заповнення сторінки  журналу з української літератури. Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

Світова література

Літературна освіта забезпечує етичне та естетичне виховання учнів, їх прилучення до надбань вітчизняного і світового письменництва, розвиток стійкої мотивації до читання, потреби в зверненні до художньої літератури впродовж життя, збагачення духовно-емоційного досвіду, формування загальної культури.

Світова література прилучає учнів до загальнолюдських цінностей, виховує толерантне ставлення до різних народів, народностей, рас та культури.

Шкільна літературна освіта передбачає врахування міжпредметних зв’язків, формування цілісної системи знань і уявлень про літературу як вид мистецтва і скарбницю гуманістичних цінностей, розвиток особистості учня як суб’єкта активної читацької діяльності, а також формування духовного світу громадянина України.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

У 2014-2015  навчальному році вивчення світової літератури у 7-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством: Зарубіжна література. 5–12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних.– К. : Ірпінь: Перун, 2005. 

 У 5 та 6 класах загальноосвітніх навчальних закладів навчання здійснюватиметься за новою програмою, затвердженою Міністерством: Зарубіжна література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

У програмі реалізовано нову структуру літературної освіти, яка затверджена новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти. Курс світової літератури в загальноосвітній школі поділено на три етапи: 5-7 класи – прилучення до читання, 8-9 класи – системне читання, 10-11 класи – творчо-критичне читання. Вивчення світової літератури в 5 – 7 класах побудовано на поєднанні проблемно-тематичного і жанрового принципів; у 8 – 9 класах – історико-літературного і жанрово-родового принципів; у 10-11 класах – історико-літературного і мультикультурного принципів. Така структура дає можливість вивчати твори світової літератури не тільки за хронологією, а й за принципом концентричного розширення (від простого – до складного, від початкових уявлень про літературне явище або творчість письменника – до поглиблення знань про них). Нова структура літературної освіти реалізує принцип перспективності в навчанні, дає можливість учням повертатися до того чи іншого письменника або етапу літератури в різні періоди, виховує у школярів повагу до книги, потребу йти поруч з улюбленими творами й митцями протягом подальшого життя.

Згідно з чинною структурою літературної освіти у 5-9 класах в учнів мають бути сформовані основні вміння й навички роботи з художнім твором, початкові уявлення про творчість письменників, окремі жанри, елементи змісту і форми, їх взаємозв’язок.

Перелік художніх творів для вивчення в 5-9 класах укладений відповідно до вікових особливостей дітей і підлітків на підставі рекомендацій науковців, учителів, психологів, бібліотекарів, а також результатів досліджень кола дитячого і підліткового читання школярів різних вікових категорій.

Програма є основою для календарно-тематичного та поурочного планування, в якому вчитель, враховуючи запропоновану кількість годин на вивчення тем у межах розділу, розподіляє години на вивчення художніх творів і види навчальної діяльності, планує види роботи, що спрямовані на опанування змісту матеріалу та формування вмінь і навичок учнів, опрацювання різних рубрик програми. Це дасть можливість вчителеві вільно і творчо підійти до реалізації програми в кожному класі, врахувати інтереси й рівень підготовки учнів, конкретні умови викладання (наявність художніх текстів; використання інформаційно-комунікаційних технологій; рівень володіння учнями іноземними мовами, знання української мови і літератури, історії та інших предметів; підготовка до контрольного оцінювання тощо). 

Програма містить обов’язковий і варіативний компоненти (відповідно 80 %:20 %) . У кожному класі запропоновано теми й твори для обов’язкового текстуального вивчення, у тому числі поетичні твори для вивчення напам’ять. Варіативний компонент забезпечується можливістю вибору (вчителем і учнями) творів у межах обов’язкових тем, а також для уроків вивчення сучасної літератури, розвитку мовлення, позакласного читання і для уроків із резервного часу. Вибір учнів (в окремих розділах і темах програми) вимагає від учителя відповідного планування уроків, творчості, врахування читацьких інтересів молоді, здатності йти поруч зі своїми вихованцями, допомагати формуванню їхніх духовних потреб та естетичних смаків у сучасний період.

Літературна освіта в основній школі спрямована на розвиток сформованих у початковій школі і формування нових компетентностей та компетенцій.

Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти програма зі світової літератури для 5-9 класів забезпечує розвиток ключових компетентностей (уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, інформаційно-комунікаційної, соціальної, громадянської, загальнокультурної), а також спрямована на формування літературної компетентності, яка передбачає:

–              розуміння учнями літератури як невід’ємної частини національної і світової художньої культури;

–              усвідомлення специфіки літератури як мистецтва слова, її гуманістичного потенціалу і місця в системі інших видів мистецтва;

–              знання літературних творів, обов’язкових для вивчення, ключових етапів і явищ літературного процесу, основних світоглядних позицій видатних письменників, усвідомлення їхнього внеску в скарбницю світової культури;

–              оволодіння основними літературознавчими поняттями й застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації творів;

–              формування якостей творчого читача та розвиток читацького досвіду;

–              уміння і навички створення усних і письмових робіт різних жанрів;

–              уміння орієнтуватися у світі художньої літератури і культури (класичної і  сучасної), оцінювати художню вартість творів, порівнювати їх (у різних перекладах; в оригіналах і перекладах, переспівах; втілення  в інших видах мистецтва тощо).

6 клас за новою навчальною програмою продовжує етап літературної освіти – прилучення до читання (5-7 класи), який продовжує розкривати учням неосяжний світ світової художньої літератури.

Для досягнення мети вивчення шкільного курсу «Світова література» необхідно вирішувати такі основні завдання:

–          формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури українського та інших народів світу;

–          виховувати повагу до духовних скарбів українського народу та всього людства, расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність, здатність формувати, формулювати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, зберігати й примножувати кращі національні традиції;

–          відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу художнього тексту, здатність сприймати його з урахуванням авторської концепції й індивідуального стилю, бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

–          давати школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, потрібних для повноцінної інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

–          навчати учнів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур та різних видів мистецтв;

–          розвивати усне й писемне мовлення школярів, їхнє мислення (образне, асоціативне, абстрактне, критичне, логічне тощо);

–          формувати в учнів потребу в читанні літературних творів, здатність засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури;

–          виховувати повагу до книги як універсального носія інформації,

–          відпрацьовувати навички розрізнення явищ елітарної та масової культури.

Об’єктом вивчення в курсі світової літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність. Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо.

Можливі види контрольних робіт:

–          тест;

–          відповіді на запитання;

–          контрольний літературний  диктант;

–          анкета головного героя;

–          комбінована контрольна робота тощо;

–          письмові контрольні твори.

Можливі види контрольних робіт із розвитку мовлення:

–          складання оповідання (казки) за прислів’ям;

–          добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору;

–          введення власних описів в інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі;

–          усний переказ оповідання, епізоду твору;

–          твір-характеристика персонажа;

–          написання асоціативного етюду, викликаного певним художнім образом;

–          написання вітального слова на честь літературного героя, автора тощо;

–          твір-опис за картиною;

–          складання тез літературно-критичної статті (параграфа підручника);

–          підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) – індивідуального чи колективного – з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;

–          складання анкети головного героя, цитатних характеристик, конспекту, рецензії, анотації;

–          написання реферату;

–          ідейно-художній аналіз поетичного чи прозового твору;

–          написання листа авторові улюбленої книжки;

–          інсценізація твору (конкурс на кращу інсценізацію уривка твору) тощо.

Згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти передбачається реалізація чотирьох змістових ліній: емоційно-ціннісної, культурологічної, літературознавчої і компаративної.

З метою підвищення мотивації учнів до вивчення української та  іноземних мов у програмі з 5-6 класів закладено можливість читання художніх творів зарубіжних авторів в українських перекладах і мовами оригіналів (англійською, німецькою, французькою, російською тощо – за умови достатньої підготовленості учнів і вчителя).

У програмі для 6 класу подано такий розподіл годин: 58 на вивчення творів, 4 на розвитку мовлення, 4 для позакласного читання та 4 як резерв для використання на розсуд вчителя, який має змогу за потреби вносити деякі корективи (години можуть використовуватися на засвоєння недостатньо вивченого або забутого, проведення консультацій, індивідуальних занять з учнями). 

Новий розділ «Сучасна література зростання і взаємини зі світом» сприятиме активізації читацької активності учнів, реалізації їх особистісного вибору цікавої книжки. Відповідно до Концепції літературної освіти збережена орієнтація учнів на читання художніх текстів у повному обсязі (у програмі зменшено кількість і обсяг творів, але бажано, щоб учні їх прочитали повністю, що сприятиме формуванню поваги до книги).

Вивчення світової літератури у 6 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2014/2015 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:

Ніколенко О.М., Конєва Т.М., Орлова О. В., Зуєнко М. О., Кобзар О. І. Світова література. Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2014.

Волощук Є.В. Світова література. Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2014.

Представлені підручники відповідають вимогам програми зі світової літератури для  6 класу загальноосвітніх навчальних закладів, хоча кожен з них має свої особливості.

У підручнику Ніколенко О.М.  та інших реалізовано такі змістові лінії: емоційно-ціннісну, літературознавчу, компаративну, культурологічну. По-новому представлено життя і творчість письменників на підставі сучасних матеріалів.

У виданні представлено найкращі класичні, а також зроблено нові переклади програмних творів. Здійснено міжпредметні зв'язки світової літератури з курсами української літератури, української та іноземних мов, що вивчаються з 1 класу.

Рубрики «Порівнюємо», «Обговорюємо», «Творчі завдання» та ін. засвідчують застосування інтерактивних технологій вивчення художніх текстів.

У сучасний період обсяг інформації довкола учня постійно збільшується, це стосується й інформації щодо художньої літератури. У зв’язку з цим головне завдання підручника зі світової літератури – дати базові знання, основну інформацію про літературу як вид мистецтва, прилучити учнів до читання художньої літератури і водночас навчити їх вчитися, тобто працювати з іншими джерелами інформації, самостійно шукати потрібну книгу, читати та оцінювати її, вивчати іноземні мови і культурні здобутки різних країн, що сприяє розширенню кругогляду молоді. 

Основна інформація, вміщена в підручнику, поглиблюється і поширюється з допомогою інших супровідних видань для учнів і вчителів, розроблених членами авторського колективу,  що утворюють навчально-методичний комплект до підручника.

Дидактичний матеріал у підручнику Волощук Є.В. структурований за таким алгоритмом: стаття про літературне явище та/або про письменника – художній текст (або тексти) – вияскравлення контексту (культурного, мистецького, літературного тощо). Художні твори, передбачені програмою для текстуального вивчення, представлені найкращими українськими перекладами. Великі за обсягом твори подані у скороченому вигляді, який є достатнім для їх обговорення на уроках у межах визначеного програмою навчального часу. 

У випадках зазначеного у програмі варіативного вибору художніх творів у підручнику для текстуального вивчення пропонується один твір, а решта інших презентуються у рубриці «Літературний навігатор», яка включає стислий анонс творів та запитання і завдання для їх самостійного опрацювання.

Для ефективної реалізації змістових ліній літературної освіти була розроблена система додаткових рубрик: «Словник Мудрої Сови», «Літературна кухня», «Довідка Кота Вченого», «Авторитетна цитата», «Український мотив», «У світі мистецтва».

Як інформаційні розділи, так і художні тексти супроводжуються у підручнику блоками запитань та завдань, серед яких є такі, що розраховані на роботу в парах та групах.

Оцінку за ведення зошита зі світової літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

Виставляючи оцінку за ведення зошита з літератури, слід враховувати: наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформляти роботи (дотримання вимог орфографічного режиму). Учитель обов’язково перевіряє кілька робіт з метою виставлення аргументованої, об’єктивної оцінки, кількість цих робіт визначає на власний розсуд (але не менше двох на місяць).

Порядок проведення уроків виразного читання, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета містяться в методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9-580. Там же подано зразок заповнення сторінки  журналу зі світової літератури. Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

Навчальна програма для 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів (за новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти)

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

6-й клас

Усього — 70 год. На тиждень – 2 год.                 

Текстуальне вивчення творів – 51 год.                

Повторення та узагальнення – 2 год.

Література рідного краю − 4 год.

Позакласне читання − 4 год.

Розвиток мовлення – 4 год. (у межах годин на текстуальне вивчення).

Виразне читання – 2 год.                                       

Резервний час − 7 год.

К-ть год.	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	ВСТУП Книжка в житті людини. Письменник — особливо обдарована людина, його праця над художнім твором. Розповідь про те, як «робиться книга». Сучасний читач і його роль у новому «житті» твору.	Знати про рукописні книги часів Київської Русі, про автора «Повісті временних літ» Нестора Лiтописця. Розуміти роль книжки в житті людини; складність і особливість процесу творчості, місце у ньому уяви й фантазії митця; роль читача в «житті» художнього тексту. Розуміти ставлення до дійсності звичайної людини і  письменника; ставлення до літературного твору читача і письменника. Знати, де можна «зустрітися» з літературою (літературні журнали, радіопередачі,  телебачення, театр, книгарні, бібліотеки, інтернет). Уміти аргументувати індивідуальні читацькі інтереси. Усвідомлення потреби шанобливого ставлення людей до книжки, до освіти.
6	ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ Календарно-обрядові пісні Роль і місце пісні в житті українців. Головні календарні обряди. Народна обрядова пісня, її різновиди. Пісні літнього циклу: «У ржі на межі», «Ой бiжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору» (русальні); «Заплету віночок», «Ой вінку мій, вінку», «Купайло, Купайло!» (купальські); «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька» (жниварські) − на вибір. Пісні зимового циклу: «Ой хто, хто Миколая любить», «Засівна», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка” (на вибір). Веснянки: «Ой весна, весна − днем красна», «Ой кувала зозуленька», «А в кривого танця» (на вибір) Народні колискові пісні «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать». Провідні мотиви, лексичні особливості колискових. Календарно-обрядові пісні рідного краю. ТЛ: народна пісня, колискова, повтори (рефрен), анафора.	Знати про виникнення народної обрядової поезії, її різновиди. Вміти розповідати про головні календарні обряди українців. Розрізняти і називати різновиди календарно-обрядових пісень. Уміти виразно і вдумливо читати їх, коментувати зміст, виокремлювати й пояснювати художні засоби. З’ясувати роль колискової пісні в житті людини, уміти описати образ матері над колискою дитини (за літературою та живописом). Розвивати вміння висловлювати власні роздуми про тепло рідного дому. Вивчити напам’ять: 2 пісні (на вибір). Формування прагнення відроджувати і вивчати оригінальну творчість народу. Виховання поваги до прадавніх вірувань наших предків, гордості за свій талановитий народ. Виховання почуття любові до своїх рідних.
4	Пісні літературного походження «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, М. Вербицького − національний гімн нашої держави. Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею та її зв’язок із «Молитвою» О. Кониського, духовним ним гімном України. «Ой, у лузі червона калина похилилася» С. Чарнецького і Г. Труха – пісня, що стала народною. «Як тебе не любити, Києве мій» Д. Луценка − популярна пісня про столицю України. Патріотичні мотиви, героїчний пафос пісень літературного походження. ТЛ: гімн.	Розуміти і вміти пояснити специфіку пісні лiтературного походження. Переказувати історію створення національного гімну. Висловлювати судження про значення національного гімну в житті народу. Розповісти про зв’язок народної легенди про дівчину-Україну, з «Молитвою» О.Кониського. Виразно і вдумливо читати пісні. Визначати і коментувати провідні мотиви, пояснювати роль символів у них. Вивчити напам’ять: гімн «Ще не вмерла Україна» і 1 пісню (на вибір). Осмислення почуття патріотизму, віри у щасливе майбутнє свого народу.
2	Микола Вороний. «Євшан-зілля» Коротко про письменника. Патріотичні почуття й толерантне ставлення до інших народів. Роль слова, пісні, історії в житті будь-якої людини. Краса природи рідного краю. ТЛ: ліричний герой, ліро-епічний твір, поема.	Знати коротко про письменника. Виразно і вдумливо читати поему. Вміти розповідати про її історичну основу, її зв’язок з народною легендою (за літописом), визначати головну думку. Розповісти про життя ханського сина у полоні руського князя й пояснити, чому він забув рідний край. Охарактеризувати образ юнака-половця. Співвідносити давноминулі події, описані в поемі, з сучасністю. Висловлювати власне розуміння почуття патріотизму. Значення історичної пам’яті для кожної людини як усвідомлення приналежності до свого народу, національної свідомості, вірності Батьківщині.
3	Тарас Шевченко. «Думка» («Тече вода в синє море...»), «Іван Підкова» Відомості про перебування поета в Санкт-Петербурзі. Патріотичні мотиви творів Т. Шевченка, їхній героїчний пафос, зображення в них історичного минулого. Специфіка ліричних і ліро-епічних творів.	Знати і розповідати основні відомості про життя Т.Шевченка в Санкт-Петербурзі. Знати зміст творів. Виразно й осмислено читати їх. Уміти визначати провідний мотив вірша «Думка», пояснювати роль художніх засобів. Розкрити історичну основу поеми «Іван Підкова», риси і поведінку козацьких ватажків, їхні стосунки з підлеглими. Пояснити особливості художніх засобів зображення штормового моря, бою. Вивчити напам’ять: «Думка». Усвідомлення того, що героїзм і мужність – ознаки лицарських чеснот українських козаків, заповідані як духовний спадок нащадкам. Осмислення духовного зв’язку з історичним минулим рідного народу.
3	Я І СВІТ Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). «Мрії», «Як дитиною, бувало...», «Тиша морська», «Співець» Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні. Неповторний світ дитинства в цих поезіях. Образ мужньої, сильної духом дівчинки, її життєрадісний погляд на світ, вільнолюбство, впевненість, розвинена уява. Значення мистецтва у житті людини.	Розповідати про дитинство Лесі Українки, її мужність, талановитість. Усвідомлювати і вміти пояснити мотив глибокого родинного зв’язку дитини з батьками. Характеризувати образ ліричної героїні. Висловлювати власні роздуми про неї. Уміти розкрити зміст поезії «Співець», з’ясувати   художню своєрідність твору. Вивчити напам’ять: «Як дитиною, бувало...» Виховання почуття любові до батьків, родини, формування стоїчних рис характеру (мужність, цілеспрямованість, наполегливість), прагнення до самоосвіти.
3	Володимир Винниченко. «Федько-халамидник» Цікава історія з життя письменника. Художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька, його життя і пригоди, стосунки з однолітками. Щедрий на добро внутрішній світ героя. Федько як особистість. ТЛ: головний герой, другорядні герої.	Розповісти цікаві епізоди з життя письменника. Знати зміст оповідання. Виразно і вдумливо читати найбільш вражаючі епізоди. Вміти проаналізувати епічний твір. Назвати риси характеру Федька, що вирізняють його з-поміж друзів-однолітків. Уміти прокоментувати їх, висловлювати своє ставлення до літературних героїв. Аналізувати роль художніх засобів у творі, знаходити портрет, пейзаж, діалоги. Вміти сформулювати основну думку оповідання і висловити своє ставлення до зображуваного. Усвідомлення найважливіших цінностей моралі та етики, що роблять людину душевно багатою і щедрою на добро, порядність, чесність.
1	Станіслав Чернілевський. «Теплота родинного інтиму...», «Забула внучка в баби черевички...» Настрої і почуття, висвітлені в поезіях (любов, доброта, висока духовність). ТЛ: віршові розміри ямб, хорей.	Виразно й усвідомлено читати вірші. Розвивати вміння прокоментувати відчуття, висловлені в цих творах. Уміти співвіднести їх із власними, пережитими особисто. Осмислення ролі батьківського дому в житті людини, відповідальності за власну родину.
2	Ірина Жиленко. «Жар-Птиця», «Підкова», «Гном у буфеті» Поетичні роздуми про дружбу, доброту, красу, про людське щастя і шляхи до нього, про те, що може врятувати сучасний світ.	Розуміти, що світ дитинства − вічне джерело сили, натхнення, мрій, фантазій. Виразно й усвідомлено читати поезії. Вміти прокоментувати їхній зміст, знайти і пояснити художні засоби. Вміти висловлювати власні роздуми про щастя і шляхи до нього, про цінності, які потрібно берегти в сучасному світі. Усвідомлення ролі почуття дружби в житті людини, вміння бачити красу навколо, цінувати доброту.
3	Оксана Іваненко. «Друкар книжок небачених» Коротко про письменницю. Повість про початок книгодрукування  в Україні, сподвижників друкарської справи, що долали перешкоди на шляху до по пуля-ризації книги, її доступності для звичай-них людей. Трагічна доля І. Федорова, якому судилася посмертна слава. Роль епіграфа до твору. Історична основа тво- ру, його жанрові та композиційні особ-ливості. Значення книги вжитті людини.	Знати коротко про письменницю. Уміти переказувати твір, характеризувати історичну добу, описану в ньому, називати видатних діячів культури, про яких ідеться в повісті. Уміти пояс-нити особливості композиції твору, визначати головну думку, характеризувати образ Івана Федорова. Вміти розказати про початок книгодрукування, пояснювати роль книги в житті. Дискутувати про важливість покликання людини, доцільність самопожертви в ім’я великої справи; міркувати про роль непересічної талановитої осо-бистості в житті народу, розвитку його культури. Усвідомлення важливості історичної спадщини, причетності кожної людини до історії держави, її зростання і процвітання.
3	Емма Андієвська. «Казка про яян», «Говорюща риба» Сучасна українська письменниця і художниця. Її казки-притчі. Добро і любов до світу. Порушення питань моралі, дружби, сили слова. Прихований повчальний зміст творів. Принципи толерантного ставлення до інших, вірності мріям, прагнення гармонії зі світом. ТЛ: притча.	Розуміти поняття притчевості в мистецтві. Виразно і вдумливо читати казки. Виокремлювати фантастичні елементи у них. Уміти визначити головну думку кожного з творів, відшукавши в них ключові фрази. Сформулювати власні висновки про твори та про їх основні ідеї. Усвідомлення морально-етичних цінностей, що допомагають бачити і розуміти красу і приваби світу, гармонійно і щасливо жити в ньому.
5	ПРИГОДИ І РОМАНТИКА Всеволод Нестайко. «Тореадори з Васюківки» В. Нестайко − відомий у світі український дитячий письменник. Пригодницький захоплюючий сюжет, мрія і дійсність, смішне, комічне, романтичне в його пригодницькій повісті для дітей.	Знати основне про письменника. Розуміти поняття романтичного і пригодницького. Уміти визначити жанр твору. Самостійно ознайомитися зі змістом фрагментів (розділи 1−4). Уміти аналізувати поведінку героїв, їхні вчинки, моральний вибір у різних життєвих ситуаціях. Характеризувати улюбленого героя, аргументувати свій вибір, розкрити риси його вдачі. Виокремлювати, виразно читати і коментувати найцікавіші епізоди тексту.Аналізувати зв’язок пригодницького і звичайного, комічного і нейтрального. Уміти висловлюватися про зв’язок прочитаного з власними життєвими спостереженнями. Формування активної життєвої позиції, позитивних рис характеру. Вміння толерантно й аргументовано доводити свою думку, відстоювати власну позицію.
4	Ярослав Стельмах. «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» Таємничі, веселі й незвичайні події в повісті, передані образним словом. Допитливість, винахідливість, кмітливість хлопчиків − головних героїв.	Уміти переказувати зміст уривка повісті., визначити кульмінаційний епізод у ній. Характеризувати образи Сергія і Митька, їхню поведінку в складній ситуації. Висловлювати власні роздуми про місце уяви, фантазії, романтичності в житті сучасної людини. Знаходити у тексті реальні (звичайні) та пригодницькі події. Усвідомлення значення романтичності, життєлюбства в житті людини.
4	Леся Воронина. «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9» Леся Воронина - сучасна письменниця, авторка багатьох книг для дітей. Фантастична, романтична, багатоепізодна, повість про виховання гідності та мужності. Стосунки між різними поколіннями в родині.  ТЛ: сюжет.	Знати основне про письменницю Переказувати зміст твору, висловлюватися про своє сприйняття твору. Характеризувати образ головного героя Клима, розмірковувати, як виховувати у собі риси сміливості, хоробрості, кмітливості. Формування позитивного світогляду, розвиток вільного висловлення думки, вміння дискутувати, прищеплювати інтерес до пізнання нового, виховувати прагнення до самовдосконалення, самореалізації в ім’я добра.
3	ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Гумористичне і сатиричне зображення. Жанрова різноманітність гумористичних творів (анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки та ін.). Велика роль гумору в житті українців. Леонід Глібов. «Щука», «Муха і Бджола», «Жаба і Віл» Визначний український байкар, поет. Викривальна і повчальна спрямованість байок письменника. Побудова байки. ТЛ: гумор, сатира, байка, алегорія, мораль.	Розуміти роль гумору в житті українців. Знати жанри гумористичних творів, називати їх. Уміти розповісти про особливість побудови байки. Виразно і вдумливо читати твори Л. Глібова, коментувати їхній прихований зміст. Уміти виокремити основну думку кожної байки, пояснити алегоричнібобрази. Вміти зіставляти описане в байках із сьогоднішнім реальним життям. Вивчити напам’ять: «Щука». Усвідомлення важливості самокритичного погляду для успішної життєдіяльності людини. Формування життєстверджувальних, оптимістичних настроїв, уміння тактовно реагувати на іронію, гумор.
2	Степан Руданський. «Добре торгувалось», «Гуменний», «Запорожці у короля», «Свиня свинею»  Коротко про письменника. Співомовки С.Руданського − унікальне явище у світовій культурі. Висміювання моральних вад, негативних рис характеру, авторська симпатія до простої людини, до її розуму, кмітливості, почуття гумору, вміння посміятися над власною безпорадністю, вміння відстояти свою гідність. ТЛ: гумореска, співомовка, інверсія.	Розуміти вияв народної мудрості у гуморесках, викривальний пафос співомовок. Виразно й усвідомлено читати твори. Визначати іронічне ставлення до негативних рис характеру. Вміти тлумачити терміни «гумореска», «співомовка», «інверсія». Вміти виокремити основну думку кожного твору. Засвоїти особливості виразного читання цих творів. Характеризувати героїв і порівнювати їх. Пояснювати зв’язок історичних фактів із їх гумористичним відображенням у співомовках. Поглиблювати вміння проводити паралелі з сучасним життям. Обґрунтовувати власні спостереження над смішними ситуаціями в житті Усвідомлення, що почуття гумору − ознака духовного здоров’я людини.
2	Павло Глазовий. «Еволюція», «Найважча роль», «Заморські гості», «Похвала» Іронічно-пародійна, викривальна спрямованість гумористичних і сатиричних творів.	Виразно і вдумливо читати твори. Вміти виокремлювати основні ідеї, аналізувати художні особливості гуморесок, проводити аналогії з власними спостереженнями. Вивчити напам’ять: 1 гумореску (на вибір). Розвиток уміння іронічно, критично, з почуттям гумору сприймати явища навколишньої дійсності й самого себе.
4 (упродовж року)	ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ Ознайомлення із найцікавішими письменниками-земляками, їхніми творами.	Запам’ятати імена і твори письменників-земляків. Вдумливо читати їхні твори, розглядати зміст та основні ідеї. Висловлювати власну думку про доробок письменників-земляків. Виховання шанобливого ставлення до митців рідного краю.
2	УРОК-ПІДСУМОК Бесіда про твори, які вивчалися впродовж року й викликали найбільше зацікавлення.	Вміти називати імена митців, твори яких вивчали упродовж року. Вміти розповідати про ті, які найбільше сподобалися, пояснити, чому. Формування власної думки, власної позиції.

Навчальна програма для 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів (за новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти)

СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА

6 клас

Усього – 70 годин;

текстуальне вивчення творів – 58 годин;

розвиток мовлення – 4 години;

позакласне читання – 4 години;

резервний час – 4 годин.

№№	К-ть год.	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (за розділами)
1	1	ВСТУП Література як вид мистецтва. Художній образ. (ТЛ) Художній образ, початкові поняття про традиційний  образ, вічний образ.  (ЛК) Специфічні ознаки різних видів мистецтва. Вічні образи в літературі й мистецтві. (УС) Традиційні образи українського і зарубіжного фольклору. (ЕК) Особливості зображення одного й того самого образу в різних видах мистецтва.	Учень (учениця): виявляє ознаки різних видів мистецтва, встановлює своєрідність літератури в системі видів мистецтва, її характерні риси; дає визначення поняття «художній образ», знає його різновиди – «традиційний образ», «вічний образ»; наводить 2-3 приклади традиційних і вічних образів (з фольклору, прочитаних літературних творів, знайомих видів  мистецтва); виявляє специфіку зображення одного й того самого образу в літературі та інших видах мистецтва; розповідає про свої улюблені твори літератури й мистецтва, виявляє їх специфічні риси; розкриває значення мистецтва (в тому числі художньої літератури) для становлення особистості, життя людства.
2	6	МІФИ НАРОДІВ СВІТУ Поняття про міф. Основні тематичні групи  міфів (про створення і будову світу, про героїв, календарні та ін.). Відображення єдності людини й природи в міфах різних народів. Популярні міфологічні образи, сюжети, мотиви різних народів.  Грецькі міфи. Міф про Прометея. Міфи про Геракла (1-2 міфи). Дедал і Ікар. Нарцис. Пігмаліон і Галатея. Орфей і Еврідіка. Деметра і Персефона (3-4 за вибором учителя). Індійські міфи. Творення. Про створення ночі. Про потоп. Про золоті часи (2-3 за вибором учителя). Єгипетські міфи. Ра та Апоп. Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет (1-2 за вибором учителя). (ТЛ) Міф, мотив. Поглиблення поняття про образ  (міфологічний образ). (ЛК) Втілення міфів народів світу в мистецтві (живопис, музика, кіно, театр, мультиплікація та ін.). (УС) Давні міфологічні уявлення українців (про створення світу, про природу, про добрі й злі сили). (ЕК) Подібність елементів у міфах різних народів (образи, сюжети, мотиви). Міф і казка.	Учень (учениця): визначає причини появи міфів, особливості міфологічного світосприйняття; дає визначення поняття «міф», відрізняє його від казки; називає тематичні групи міфів, наводить приклади сюжетів і образів, що належать до певних груп міфів; розуміє (на елементарному рівні) поняття «мотив», співвідносить його із поняттям «тема» (як часткове і ціле; мотив – реалізація теми); називає провідні міфологічні теми (творення світу, діяння героїв та ін.) й мотиви (сонця, ночі, випробування та ін.), що виявляються у міфах різних народів;   переказує найвідоміші міфи народів світу, розкриває їх загальнолюдський зміст; характеризує популярні міфологічні образи, показує втілення в них народних уявлень про світ, виявляє актуальний зміст  міфологічних образів; зіставляє типологічно подібні образи (наприклад, образи героїв та ін.) у міфах народів світу; виявляє схожість давніх міфологічних уявлень українців і міфології інших народів; розкриває специфіку втілення міфів народів світу у знайомих творах мистецтва (живопис, музика, театр, кіно, мультиплікація тощо); розповідає про свої улюблені міфи, міфологічних героїв, висловлює власне ставлення до них.
3	3	МУДРІСТЬ БАЙКИ Байка як літературний жанр, її характерні ознаки, особливості художньої будови, повчальний зміст. Езоп. «Лисиця і виноград», «Вовк і Ягня», «Крук і лисиця», «Мурашки й Цикада» (2-3 за вибором учителя). Поєднання конкретного і загального в байках Езопа. Втілення людських якостей (працелюбність, розум, хитрість, дурість, жорстокість, лінощі та ін.) в алегоричних образах. Мораль байок Езопа. Іван Андрійович Крилов (1769-1844). «Квартет»,  «Бабка й Муравель», «Вовк і Ягня» (1-2 за вибором учителя). Моральні проблеми в байках І.А. Крилова. Яскравість алегоричних образів. (ТЛ) Байка, езопова мова. Поглиблення понять про алегорію, образ (алегоричний образ). (ЛК) Втілення сюжетів і образів байок Езопа та І.А. Крилова у мистецтві. (УС) Поетичне переосмислення традиційних сюжетів і образів Езопа в українських байках. (ЕК) Специфіка художнього втілення сюжетів Езопа в байках І.А. Крилова.	Учень (учениця): дає визначення жанру «байки», називає її характерні ознаки, підтверджує прикладами з прочитаних творів; розкриває специфіку художньої структури байки; пояснює мораль  байок, визначає місце її розташування в прочитаних творах; розуміє поняття «езопова мова», демонструє на конкретних прикладах особливості езопової мови; зіставляє байки Езопа («Мурашки й цикада», «Вовк і Ягня») та І.А. Крилова («Бабка й Муравель», «Вовк і Ягня»), виявляє в них схожість і відмінності; характеризує алегоричні образи байок, виявляє в них прихований зміст; називає українські байки, в яких знайшли відображення сюжети й образи байок Езопа; розкриває специфіку художнього втілення сюжетів і образів байок Езопа та І.А. Крилова у світовому мистецтві (на прикладі окремих творів образотворчого мистецтва, мультиплікації та ін.).
4	18	ПРИГОДИ І ФАНТАСТИКА Ж.Верн «П’ятнадцятилітній капітан», Р.Л. Стівенсон «Острів скарбів» (1 твір за вибором учнів) Жуль Верн (1828-1905). «П'ятнадцятилітній капітан».  Тема духовного випробування людини в романі Ж. Верна. Образ Діка Сенда, моральні якості героя, його мужність і людяність. Дік Сенд і його друзі. Дік Сенд і Негоро. Проблема рабства в романі. Описи природи.   Роберт Льюїс Стівенсон (1850-1894). «Острів скарбів». Особливості розвитку пригодницького сюжету у творі. Система образів (Джим Хокінс і його товариші), пірат Сільвер та ін.). Моральні цінності.  Чарльз Діккенс (1812-1870). «Різдвяна пісня в прозі». Подорож у часі й просторі Скруджа. Динаміка образу Скруджа, причини його духовного переродження. Сюжет і композиція повісті. Значення образу Різдва у творі. Елементи фольклору (казки, пісні).  Микола Васильович Гоголь (1809-1852). «Ніч перед Різдвом». Народні традиції і звичаї у творі. Тема кохання. Образи Оксани і Вакули. Роль фантастики в повісті. Елементи фольклору (традиційні образи – відьма, чорт, місяць та ін.; різдвяні символи; елементи казки).  (ТЛ) Поглиблення понять про роман (пригодницький роман), повість. Композиція. (ЛК) Втілення сюжетів і мотивів прочитаних творів у мистецтві.  (УС) М.В. Гоголь і Україна, музеї М.В. Гоголя в Україні  (Полтавщина). Музей Ч. Діккенса у Великобританії (Лондон). Висловлювання українських митців про творчість Ж. Верна, Ч. Діккенса, М. В. Гоголя. (ЕК) Традиції фольклору (казка, пісня, народні образи)  у творах Ч. Діккенса і М.В. Гоголя. Завершення І семестру (+ 2 год. резерв)	Учень (учениця): переказує (стисло) основні події роману «П’ятнадцятилітній капітан» Ж. Верна (або «Острів скарбів» Р.Л. Стівенсона); розкриває основні теми і проблеми роману Ж. Верна (або Р.Л. Стівенсона); визначає роль описів природи у творі Ж. Верна (або Р.Л. Стівенсона); характеризує образ Діка Сенда (або Джима Хокінса), порівнює його з іншими персонажами, визначає етапи духовного зростання героя, зміни в його внутрішньому світі, у сприйнятті людей і життя; визначає ключові моменти сюжету повісті Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі»; простежує динаміку образу Скруджа, знаходить у тексті відповідні цитати; висловлює власне ставлення до Скруджа (до зміни героя і після його внутрішньої зміни); знаходить елементи фольклору в повісті Ч. Діккенса, виявляє їх роль у тексті; розповідає про зв’язки М.В. Гоголя з Україною (окремі факти біографії), знає про музеї М.В. Гоголя в Україні (Гоголеве, Великі Сорочинці); виявляє національні традиції й звичаї, що знайшли відбиток у повісті М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом», елементи українського фольклору у творі (традиційні образи, символи, елементи казки та ін.); характеризує образи Оксани й Вакули («Ніч перед Різдвом»); інтерпретує окремі епізоди повісті М.В. Гоголя; висловлює власні враження, емоції, почуття, роздуми від прочитаних творів; визначає особливості композиції творів; знаходить у творах письменників портрети персонажів, визначає роль портретів у розкритті образів; коментує висловлювання українських митців про Ж. Верна, Ч. Діккенса, М. Гоголя; називає 1-2 твори мистецтва за мотивами прочитаних творів, висловлює враження від них.
5	14	ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ Антон Павлович Чехов (1860-1904). «Хамелеон», «Товстий і тонкий». Викриття пристосуванства, підлабузництва в оповіданнях А.П. Чехова. Діалог як основна форма розкриття сюжету. Майстерність письменника у змалюванні персонажів. Роль художньої деталі. Підтекст. Символічність назви. Джек Лондон (1876-1916). «Жага до життя». Проблеми життя і смерті, дружби й зрадництва у творі. Характеристика героїв твору. Описи природи та їх роль у тексті. Значення назви оповідання. Г. Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома», В. Г.  Короленко  «Сліпий музикант» (1 твір за вибором учителя) Гаррієт Бічер-Стоу (1811-1896). «Хатина дядька Тома». Проблема рабства і ставлення до людей різних рас і національностей у творі. Образи дядька Тома, Елізи, Джорджа Гарріса, Джорджа Шелбі, Евангеліни (Еви). Ідеї доброти, поваги до людини, мужності, толерантності. Викриття жорстокості й расової неприязні в романі. Володимир Галактіонович  Короленко (1853-1921). «Сліпий музикант». Пошук головним героєм (Петро Попельський) свого місця у світі. Тема мистецтва. Петро Попельський і Евеліна. Образ  Максима Яценка, твердість його переконань, увага і повага до інших. Українська природа, народні  образи й традиції в повісті.   Антуан де Сент-Екзюпері (1900-1944). «Маленький принц». Людські взаємини, моральні цінності в казці-притчі «Маленький принц». Філософський зміст твору. Художні образи. (ТЛ) Гумор, іронія, художня деталь, підтекст, притча. . (ЛК) Втілення сюжетів прочитаних творів у мистецтві. Актуальність проблематики творів у контексті сучасної культури: ставлення до людей різних народів, рас, національностей; пошук свого місця у сучасному світі; роль мистецтва; відповідальність за долю іншого і світу загалом  та ін. (УС) А.П. Чехов і Україна. В.Г. Короленко і Україна. Літературні музеї А.П. Чехова (Ялта)  і В.Г. Короленка (Полтава)  в Україні. Музеї А. Сент-Екзюпері в різних країнах  (Франція, Японія та ін.). (ЕК) Порівняння образів чеховських персонажів (Очумєлов, «товстий», «тонкий»): схожість і відмінність між ними. Зіставлення літературних творів з екранізаціями, ілюстраціями до них.	Учень (учениця): визначає актуальні проблеми у прочитаних творах, висловлює своє ставлення до порушених питань, розкриває їх актуальність; виявляє особливості сюжету і композиції творів, визначає кульмінаційні моменти; характеризує персонажів у їх ставленні до світу, природи, людей, мистецтва; пояснює вчинки персонажів, мотиви їхньої поведінки; розкриває внутрішні порухи, поривання, мрії й прагнення персонажів; пояснює символічний зміст назв творів; дає визначення поняття «художня деталь», знаходить художні деталі та встановлює їх роль у тексті (змалювання персонажів, розкриття їх внутрішнього стану, увиразнення авторської ідеї та ін.); дає визначення понять «гумор», «іронія», розуміє схожість і різницю між ними, виявляє гумор та іронію в  текстах, значення для розкриття образів персонажів, авторської позиції; вирізняє в окремих  епізодах підтекст, визначає прихований зміст висловлювання, обґрунтовує свою думку; знає про окремі факти життєвої і творчої біографії митців, про літературні музеї письменників; порівнює образи (чеховських персонажів), знаходить спільні й відмінні риси поміж ними; зіставляє літературні твори з їх екранізаціями, ілюстраціями (за вибором).
6	6	ПОЕТИЧНЕ БАЧЕННЯ СВІТУ Мацуо Басьо (1644-1694). Хайку. Відображення японських   уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми і широта художнього змісту хайку. Зображення станів природи в ліриці М. Басьо. Роль художньої деталі. Підтекст. Роберт Бернс (1759-1796). «Моє серце в верховині…». Ідея любові до батьківщини у вірші Р. Бернса. Антитеза (рідний край – чужина). Елементи фольклору (традиційні образи, постійні епітети, повтори та ін.). Генрі Лонгфелло (1807-1882). «Пісня про Гайавату» (1 розділ за вибором учителя). Міфи північноамериканських індіанців та їх втілення в поемі «Пісня про Гайавату». Елементи фольклору у творі (пісні, казки, легенди та ін.). Образ Гайавати. Ідеї миру, національного єднання, служіння народові. Джанні Родарі (1920-1980). «Листівки з видами міст». Широта світу та його сприйняття ліричним героєм вірша. Листівки як символ широти світу і прагнення до його відкриття. (ТЛ) Хайку, поема, ліричний герой. (ЛК) Початкові відомості про специфіку розуміння краси в різних культурах. (УС) Видатні українські перекладачі творів зарубіжних поетів.  (ЕК) Елементи фольклору і міфів  у творах Р. Бернса і Г. Лонгфелло.	Учень (учениця): виразно читає твори поетів в українських перекладах та  іноземною мовою (за умови володіння нею);   висловлює враження від прочитаного, а також емоції й почуття, що виникли від зустрічі з поезією; дає визначення жанрів хайку, поема, знає їх характерні ознаки;  визначає особливості розвитку сюжету (ліричного – не тільки перебіг зовнішніх подій, а передовсім плин образів, почуттів, емоцій, думок); характеризує образ ліричного героя, простежує зміни його внутрішнього стану, знаходить відповідні цитати в тексті; виявляє окремі особливості художньої мови  у творах письменників (використання відповідних засобів – епітетів, метафор, повторів, інверсії тощо); знаходить у поетичних текстах художні деталі, виявляє їх роль у розкритті картин природи, станів ліричного героя; виявляє підтекст у прочитаних творах,  можливості його різного трактування; визначає провідні теми, мотиви, ідеї прочитаних творів; усвідомлює специфіку розуміння краси в різних культурах на прикладі поетичних творів; вирізняє елементи фольклору (традиційні образи й символи, ознаки пісні) у вірші Р. Бернса «Моє серце в верховині…», елементи міфів і фольклору (традиційні образи, символи, сюжети, ознаки казки) в «Пісні про Гайавату» Г. Лонгфелло; характеризує образ Гайавати як національного героя; називає імена видатних українських перекладачів творів зарубіжних поетів, показує майстерність їхніх художніх перекладів, барви української мови.
7	4	ОБРАЗ МАЙБУТНЬОГО В ЛІТЕРАТУРІ Рей Дуглас Бредбері (нар. 1920). «Усмішка». Тривога за руйнування духовних цінностей в оповіданні «Усмішка». Образ Тома, його динаміка. Значення образу Джоконди для розкриття головної ідеї твору. Роберт Шеклі (1928-2005). «Запах думки». Утвердження сили людської думки у творі. Духовне й фізичне випробування Кліві. Роздуми автора про майбутнє людини та людства. Гуманістичний зміст оповідання – віра в перемогу людського розуму. (ТЛ) Конфлікт.  Поглиблення поняття про фантастику. (ЛК) Образ майбутнього у творах сучасного мистецтва (живопис, кіно, музика та ін.). (УС) Українські письменники-фантасти, їхні твори для дітей. (ЕК) Том і Кліві: схожість і відмінності. Образи майбутнього в літературі  та інших видах мистецтва.	Учень (учениця): виразно читає текст і визначає головну думку прочитаного, підтверджує її прикладами, цитатами з тексту; називає основні ознаки  фантастичної літератури та виявляє їх у прочитаних творах; характеризує образи головних героїв фантастичних оповідань Р. Бредбері і Р. Шеклі; встановлює сутність конфлікту поміж героєм і світом (Том і натовп, Кліві і неземна цивілізація); характеризує образи майбутнього у творах письменників; зіставляє персонажів фантастичних творів (Том і Кліві); називає твори сучасного мистецтва на тему майбутнього (кіно, живопис, музика тощо), зіставляє їх із творами Р. Бредбері й Р.Шеклі; висловлює свою думку щодо майбутнього людства, ролі літератури й мистецтва в майбутньому.
8	4	СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА ЗРОСТАННЯ І ВЗАЄМИНИ ЗІ СВІТОМ (1-2 твори за вибором учнів і вчителя) Астрід Анна Емілія Ліндґрен (1907-2002). «Брати Лев’яче серце», «Міо, мій Міо» (1 за вибором). Основні відомості про життя і творчість письменниці, популярність її творів у різних країнах. Моральні цінності у творах А. Ліндгрен. Образи головних героїв. Перемога добра над злом.  Міхаель Андреас Гельмут Енде (1929-1995). «Джим Ґудзик і машиніст Лукас». Фантастична країна Усландія та її мешканці (король, Лукас, пан Ермель, пані Ваас). Моральні цінності, що утверджуються у творі (дружба, кохання, сім’я, повага до інших, любов до батьківщини). Крістіне Нестлінґер (нар. 1936). «Конрад, або Дитина з бляшанки». Незвичайність образу Конрада, риси його характеру. Конрад і його становлення у світі. (ТЛ) Поглиблення понять про повість (психологічна повість, повість-казка), роман (фантастичний роман). (ЛК) Фентезі в різних видах мистецтва (література, кіно, живопис та ін.), комп’ютерних іграх тощо. Початкове уявлення про категорію «художність» в оцінці творів масового мистецтва. (УС) Сучасна  українська література для дітей і про дітей. (ЕК) Порівняння образів дітей у творах українських і зарубіжних авторів.	Учень (учениця): розповідає про основні події сюжету творів, виокремлює в них кульмінаційні моменти; визначає актуальні проблеми у творах митців, пов’язані із зростанням дитини, її взаєминами із колективом, світом дорослих; висловлює і пояснює свою точку зору щодо вчинків персонажів, їхніх стосунків; визначає жанрові ознаки (казки, повісті, роману) в прочитаних творах; виявляє риси характерів героїв у життєвих випробуваннях; осмислює поняття «добро» і «зло», «життя» і «смерть», «любов» і «ненависть», «милосердя» і «байдужість» у процесі інтерпретації художніх образів, епізодів прочитаних творів, розмірковує про вибір життєвої позиції, моральні цінності;   порівнює образи дітей і підлітків у прочитаних протягом року творах, називає своїх улюблених персонажів і висловлює власне ставлення до них; розповідає про свої улюблені твори сучасних письменників, виявляє в них актуальний зміст; розуміє значення категорії  «художність» для оцінки творів масового мистецтва.
9	2	ПІДСУМКИ Узагальнення і систематизація навчального матеріалу. Завершення ІІ семестру (+ 2 год. резерв)	Учень (учениця): знає авторів і відомих українських перекладачів творів зарубіжних письменників, що вивчалися протягом року; розкриває ідейно-художній зміст, актуальність прочитаних творів, їх сюжетно-композиційні особливості, систему образів, жанрову своєрідність (окремих жанрів – оповідання, повість, роман, хайку, поема); знає визначення основних літературознавчих понять, що вивчалися протягом 5-6 класу, застосовує їх у процесі аналізу й інтерпретації текстів (окремих фрагментів і компонентів – образів, сюжетів та ін.); демонструє вміння зіставляти оригінали й переклади творів (на окремих рівнях – тематики, проблематики, образів, сюжетів, мовних особливостей та ін.), а також порівнювати твори різних видів мистецтва; усвідомлює взаємозв’язки української літератури з іншими літературами (на рівні окремих спільних рис міфології, жанрів (байка та ін.), тем (природа та ін.), образів (дітей та ін.) тощо).
		Для вивчення напам’ять Р. Бернс. «Моє серце в верховині…» М. Басьо. Хайку (3-4 за вибором учня) Г. Лонгфелло. «Пісня про Гайавату» (уривок, запропонований учням учителем)

Додаток 1

СПИСОК ТВОРІВ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

Для уроків позакласного читання і уроків із резервного часу

(за вибором учителя)

6 клас

Бєляєв О.Р. «Людина-амфібія»

Р. Бредбері. «Все літо в один день» та інші оповідання (1-2 за вибором)

Верн Ж. «Діти капітана Гранта»

Даррелл Дж. «Моя родина та інші звірі», «Птахи, звірі й родичі» (1 за вибором)

Дефо Д. «Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо»

Крюс Дж. «Тім Талер, або Проданий сміх»

Марк Твен. «Принц і злидар»

О. Генрі. «Вождь червоношкірих» та ін. (1-2 за вибором)

Олеша Ю. К. «Три товстуни»

Сенкевич Г. «Янко-музикант»

Сетон-Томпсон Е. «Маленькі дикуни»

Толстой Л. М. «Дитинство»

Треверс П. «Мері Поппінс»

Троєпольський Г. Н. «Білий Бім чорне вухо»

Тургенєв І.С. Вірші в прозі («Горобець», «Собака», «Жебрак» та ін.) (2-3 за вибором)

Харріс Дж.Ч. «Казки дядечка Рімуса»

Шолом-Алейхем. «Хлопчик Мотл»

Із сучасної літератури

Енде М. «Момо», «Нескінченна історія» (1 за вибором)

Нестлінгер К. «Пес йде в світ», «Начхати нам на огіркового короля!», «Гном у голові»,  «Летіть, хрущі» (1-2 за вибором)

Ролінґ Дж. «Гаррі Поттер і філософський камінь»

Шмітт Е.Е. «Оскар і Рожева Пані»

Навчальна програма для 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів (за новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти)

 

РОСІЙСЬКА МОВА

6-й клас

(70 часов; 2 часа в неделю)

(4 часа – резервное время, используемое по усмотрению учителя)

I. РЕЧЕВАЯ ЛИНИЯ СОДЕРЖАНИЯ(30 ч)

Содержание учебного материала	Государственные требования к уровню общеобразовательной подготовки учащихся
АУДИРОВАНИЕ (6 ч) Аудирование текстов, относящихся к различным типам, стилям речи. Восприятие на слух эмоционально-оценочной информации, прямо выраженной в тексте. Жанры произведений, предлагаемые для слушания: загадка, пословица, поговорка, скоро­говорка, песня, сказка, стихотворение, басня, рассказ; толкование занимательных заданий с логической нагрузкой (ребус, шарада и др.). Различение на слух частей текста по данному простому плану. Оценочные суждения о содержании и форме прочитанного. Объём текстов, относящихся к художественному стилю (250–300 слов), к другим стилям (150–200 слов) – время звучания соответственно 2,5–3 мин. и 1,5–2 мин. Восприятие на слух, понимание при беглом темпе речи слов длиной 6–7 звуков, в т. ч. различающихся 1–2 звуками (отбираются слова тех категорий, которые рассматриваются по программе); слов и фразеологических единиц, прорабатываемых на уроках; словосочетаний, различающихся предлогом и др. Восприятие на слух деления предложений на смысловые группы, особенностей интонации. Понимание простых и сложных предложений (утвердительных и отрицательных, неполных предложений в контексте, предложений с однородными членами) – длина предложения 8–10 слов.	Ученик: различает на слух звуки слóва, подобные, но не одинаковые по звучанию словá, словосочетания, предложения (в соответствии с программой данного класса); паузы между смысловыми отрезками предложения; тексты, относящиеся к различным стилям, типам речи и жанрам произведений; эмоционально-оценочную информацию, прямо выраженную в тексте; главные и второстепенные части содержания; группирует по определённому признаку единицы различных языковых уровней, воспринятые на слух;  понимает значения воспринятых на слух слов, словосочетаний, предложений, соотнося их с рисунком, давая краткий ответ на вопрос и т. п.; понимает прослушанный текст, отвечающий требованиям программы для данного класса, обнаруживая умение выполнить указания, содержащиеся в тексте, выбрать один из предложенных вариантов ответа на вопрос по тексту, разделить текст на части, найти указанные части и др.; оценивает особенности содержания и формы прослушанного текста.
ЧТЕНИЕ (6 ч) Чтение как вид речевой деятельности. Коммуникативная направленность чтения вслух (учёт особенностей аудитории, скорость, выразительность). Чтение молча (скорость, понимание, запоминание). Восприятие при чтении эмоционально-оценочной информации, прямо выраженной в тексте. Деление предложений на смысловые группы при чтении. Работа с книгой: способы выделения частей содержания в тексте (отступы, подзаголовки, шрифты). Оглавление книги, журнала. Словарные статьи из словарей различных типов. Чтение молча, понимание незнакомых текстов, относящихся к художественному стилю (объём текста 300–360 слов). Чтение вслух стихотворных и прозаических текстов, содержащих диалогическую и монологическую речь (с опорой на предложенную учителем разметку текста). Точность восприятия, понимание при быстром чтении слов длиной 6–7 букв, в т. ч. тех, которые различаются 1–2 буквами (отбираются слова тех категорий, которые рассматриваются по программе); фразеологизмов из рассмотренных тематических групп, словосочетаний и др. Правильное произношение слова, интонирование предложения, в т. ч. деление его на смысловые группы. Понимание содержания простых и сложных предложений, неполных предложений (в контексте), предложений с двойным отрицанием и др. (длина предложения 8–10 слов). Просматривание отрывка (около 0,5 страницы) и мгновенное нахождение в нём слова, набранного курсивом; знака сноски; слова с дефисом, с указанной буквой и др. Просматривание текста с выделенными клю­чевыми словами или пропущенными словами.	Ученик: различает при чтении похожие, но неодинаковые по графической форме словá, сочетания слов, предложения (в соответствии с программой данного класса); смысловые отрезки предложения; правильно и неправильно построенные предложения; тексты, относящиеся к различным стилям, типам речи и жанрам произведений; главные и второстепенные части содержания; эмоционально-оценочную информацию, прямо выраженную в тексте; находит в прочитанном тексте слова и выражения, обозначающие цвет, говорение, время, эмоциональную оценку и др.; группы однокоренных слов, рассмотренные фразеологические единицы; предложения указанного типа и содержания; структурные части текста, а также отдельные части (подтемы) содержания; группирует по определённому признаку прочитанные слова, словосочетания, предложения; понимает значения воспринятых при чтении слов, словосочетаний, предложений, соотнося их с рисунком, давая краткий ответ на вопрос и т. п.; читает вслух текст (после предварительной подготовки), соблюдая правила произношения, правильно интонируя предложения (в т. ч. с однородными членами предложения), деля предложения на смысловые отрезки, выделяя голосом ключевые слова, учитывая особенности ситуации, приспосабливая скорость, выразительность чтения к возможностям и потребностям слушателей; читает молча текст, не проговаривая слова вполголоса (скорость чтения молча соответствует норме для данного класса); обнаруживает понимание прочитанного молча незнакомого текста: следует инструкции, содержащейся в тексте, выбирает один из предложенных вариантов ответа на вопрос по тексту, находит указанные части, создает рисунок и др.; оценивает особенности содержания и формы прочитанного текста; схватывает и воспроизводит показанное в течение очень короткого времени (0,5–1 сек.) целое слово длиной 6–7 букв, слов, различающихся 1–2 буквами, и словосочетание из такого же количества букв; просматривает абзац или несколько абзацев (около 0,5 страницы) и мгновенно находит в нём слово, набранное курсивом; знак сноски; слово с дефисом; знаки препинания; реплики диалога; схемы, таблицы и части текста, которые к ним относятся, и др.
ГОВОРЕНИЕ И ПИСЬМО: ДИАЛОГИЧЕСКИЕ И МОНОЛОГИЧЕСКИЕ ВЫСКАЗЫВАНИЯ (18 ч) Устная диалогическая речь (4 ч) Типы начальных реплик. Начальная реплика-вопрос, типы вопросов. Обобщённое содержание диалога с начальной репликой-вопросом (ориентировочно): а) вопрос – ответ – вопрос – толкование – согласие; б) вопрос – переспрос – уточнение – несогласие – реакция на несогласие; в) вопрос – уклончивый ответ (в случае невозможности, нежелания отвечать) – сожаление по поводу неудачного вопроса – корректная реакция на предыдущую реплику и др. Оформление началь­ной реплики-вопроса с помощью вопросительных слов и без них, интонации вопросительного предложения, слов разве, неужели, ли. Воспроизведение прослушанных и/или прочитанных диалогов. Составление диалогов с помощью вспомогательных материалов и самостоятельно. Минимальный объём диалога 5–6 реплик на двоих учащихся (без учёта этикетных формул начала и конца диалога).	Ученик: находит диалоги, в которых начальной репликой являются вопросы разных типов; анализирует указанное обобщённое содержание диалога и связность отдельных реплик, правильность и стилистическую уместность использования языковых средств; разрабатывает возможные варианты обобщённого содержания диалога с начальной репликой-вопросом; оценивает содержательность диалога, пра­вильность и уместность использования языковых и неязыковых средств. Ученики: воспроизводят в лицах готовые диалоги, относящиеся к художественному и разговорному стилям; составляют и разыгрывают диалоги с указанным типом начальной реплики, учитывая определённую ситуацию, коммуникативное задание, соблюдая правила общения.
Монологическая речь: устные и письменные высказывания (14 ч.)  Особенности содержания и построения текстов, относящихся к различным типам речи (повествование, описание, рассуждение). Особенности содержания, основных композиционных частей, языковых средств, используемых при построении текстов повествовательного характера, относящихся к художественному и разговорному стилям речи. Устный и письменный пересказ (подробный) художественных и разговорных текстов-повествований. Объём текста для устного изложения 60–70 слов, для письменного (обучающего) изложения 40–50 слов. Устное и письменное сочинение повествовательного характера – с предварительным обсуждением содержания, проработкой слов и словосочетаний, предварительным составлением отдельных предложений (художественный и разговорный стили речи). Личное письмо.	Ученик: характеризует содержание, построение и языковые средства устных и письменных высказываний повествовательного характера; пересказывает и самостоятельно составляет (устно) художественные и разговорные тексты-повествования (по совместно составленному простому плану, опорным словам, данному началу и др.); пишет подробное изложение и сочинение повествовательного характера (художественный и разговорный стиль речи) по совместно составленному простому плану с опорой на вспомогательные материалы и без них; пишет личное письмо; правильно оформляет надписи на почтовом конверте, предназначенном для личного письма; оценивает содержание и форму устных и письменных высказываний; исправляет допущенные ошибки и недочёты в содержании и форме высказывания.

II. ЯЗЫКОВАЯ ЛИНИЯ СОДЕРЖАНИЯ(35 ч)

Содержание учебного материала	Государственные требования к уровню общеобразовательной подготовки учащихся
Лексикология. Фразеология (2 ч) Лексическое богатство русского языка (группы слов, обозначающие качество, цвет, эмоциональную оценку событий, говорение, время, пространство, действие и др.). Разнообразие значений в группах однокоренных слов. Лексические средства, свойственные художественному и разговорному стилям. Наиболее употребительные фразеологические единицы (расширение списка отобранных для усвоения устойчивых сочетаний).	Ученик: находит в тексте группу слов с указанным значением, фразеологизмы (из списка отобранных для усвоения устойчивых сочетаний); среди однокоренных слов те, которые имеют в своём составе приставки и суффиксы со стилистической окраской; подбирает слова с указанным значением; объясняет значение слов с одинаковыми префиксами (суффиксами), однокоренных слов с различными префиксами (суффиксами); значение наиболее употребительных фразеологических сочетаний; выбирает из группы слов, фразеологизмов те, которые подходят по значению и эмоциональной окраске для данного текста; использует слова и наиболее употребительные фразеологизмы в устной и письменной речи с учётом коммуникативных задач высказывания; оценивает правильно/ неправильно, уместно/ неуместно употреблённое слово, фразеологизм; совершенствует текст, заменяя неудачно использованные слова и фразеологизмы; пользуется различными словарями (толковым, синонимов, антонимов, фразеологическим, двуязычными).
Состав слова. Словообразование (6 ч) Основа и окончание слова. Части основы: корень, префикс, суффикс. Образование слов с наиболее употребительными префиксами и суффиксами. Чередование звуков в корнях слов. Однокоренные слова и формы слова. Произношение и написание безударных гласных, звонких/глухих согласных в корне, префиксе, суффиксе; удвоенных, непроизносимых согласных в корне слова; разделительных ъ, ь.	Ученик: различает формы слова и однокоренные слова; значение однокоренных слов с разными префиксами/ суффиксами; произношение и написание звуков в сильных и слабых позициях в разных частях слова; находит основу и окончание слова, значимые части основы (с опорой на вспомогательные материалы и самостоятельно); общее и различное в значении слов с одинаковыми префиксами/ суффиксами; сильные и слабые позиции звука в слове; чередующиеся звуки в корне слова; образует слово с помощью указанных пре­фиксов/суффиксов; объясняет общее в значении неродственных слов с одинаковыми префиксами/ суффиксами, разницу в значении однокоренных слов с разными префиксами (суффиксами); соответствие/ несоответствие произношения и написания слова; применяет правила о правописании безударных гласных, звонких/ глухих, непроизносимых согласных в корне слова (с опорой на вспомогательные материалы и самостоятельно); пишет предварительно проработанные слова на изученные правила, проверяет написанное по образцу.
Морфология. Орфография (12 ч) Общее представление о частях речи (общее ознакомление) (1 ч) Самостоятельные части речи (существительное, прилагательное, числительное, местоимение, глагол, наречие); служебные части речи (предлог, союз, частица); междометие. Имя существительное (3 ч) Разнообразие лексического значения имён существительных; вопросы, на которые они отвечают; роль в предложении. Имена существительные, обозначающие живые существа и неживые предметы. Прописная буква в именах существительных, обозначающих имена людей, клички животных, географические названия и др. Род и число имён существительных. Имена существительные, род которых не совпадает в украинском и русском языках (адрес – м. р., картофель – м. р., степь – ж. р., собака – ж. р.). Не с именами существительными.  Буква ь на конце существительных после ж, ч, ш, щ. Имя прилагательное (2 ч) Разнообразие лексического значения имени прилагательного; вопросы, на которые оно отвечает; роль в предложении. Различные степени признака, обозначаемого именами прилагательными. Не с именами прилагательными. Глагол (4 ч) Разнообразие лексического значения глагола; вопросы, на которые он отвечает; роль в предложении. Сочетание глаголов с зависимыми словами – в сопоставлении с украинским языком: беспокоиться о доме, подготовиться к уроку, говорить о товарище, достигать успеха и др. Лицо и число глаголов настоящего и будущего времени, род и число глаголов прошедшего времени. Изменение глаголов прошедшего времени по числам, в единственном числе по родам. Ударение в форме прошедшего времени глаголов взялá, спалá, началá и др. Наклонение глагола (общая характеристика). Формы повелительного наклонения от глаголов положить, класть, лечь, бежать. Не с глаголами. Правописание -ться, -тся на конце глаголов. Написание буквы ь у глаголов повелительного наклонения; частицы бы, б с глаголами сослагательного наклонения. Предлог. Союз (1 ч) Наиболее употребительные предлоги, значение и употребление которых не совпадает в русском и украинском языках (в – на, с – из, к – до и др.: прийти в школу, выйти из библиотеки, зайти к товарищу и др.). Союзы, выражающие различные отношения между словами и частями предложения (и, или, а, но, потому что, как… так и, не только, но и и др.). Частица. Междометие (1 ч) Наиболее употребительные частицы, служащие для выражения утверждения и отрицания (не, ни); побуждения (пусть, пускай, давай); вопроса (разве, неужели, ли). Междометия, передающие различные эмо­циональные состояния (о, ох, эх, увы, фи и др.) и волеизъявление (стоп!, тсс!).	Ученик: различает слова, обозначающие предмет, признак предмета, количество и порядок предметов, действие и признак действия; имена существительные, обозначающие живые существа и неживые предметы; имена существительные и прилагательные, разные по форме рода и числа; глаголы на -тся и -ться (по вопросам); глаголы настоящего, прошедшего и будущего времени; формы рода и числа глаголов прошедшего времени, лица и числа глаголов настоящего времени; формы наклонения глагола; находит в предложении и словосочетании самостоятельные и служебные части речи, междометия с указанным значением; имена существительные, род которых не совпадает в русском и украинском языках; имена существительные, которые имеют форму только единственного или только множественного числа; имена прилагательные, обозначающие различную степень признака; глаголы в указанной форме; случаи написаний на правила правописания, предусмотренные программой данного класса; сопоставляет произношение и написание безударных гласных, звонких и глухих согласных в префиксах и суффиксах различных частей речи: правильно произносит, называет буквы, обозначающие соответствующие звуки; объясняет значение слова, относящегося к той или иной части речи; написание слова на изученное правило; подбирает группы слов в указанной форме – с опорой на данные вопросы, образец; образует, изменяет указанную форму слова – с опорой на данные вопросы, образец; выбирает из данных вариантов написания слова тот, который соответствует правилу; строит словосочетания и предложения, правильно подбирая слова, относящиеся к различным частям речи, образовывая нужную форму; соединяет части предложения с помощью различных союзов, уместно используя частицы и междометия; использует рассмотренные морфологические средства при построении диалогических и монологических высказываний (устных и письменных); оценивает правильность (по значению и грамматической форме) использования в тексте указанных частей речи; совершенствует устное и письменное высказывание, исправляя недочёты в образовании формы слова, его правописании; пишет слова, применяя изученные правила (после совместного анализа), а также слова из списка для запоминания; совершенствует устное и письменное высказывание, исправляя недочёты в образовании формы слова, его правописании.
Синтаксис. Пунктуация. Стилистика (15 ч) Текст (6 ч) Текст-монолог, текст-диалог. Подтемы текста. Главные и второстепенные части содержания текста. Типы речи: повествование, описание, рассуждение. Стили речи: разговорный, художественный, деловой, научный (общее ознакомление). Последовательность, соразмерность частей в тексте. Простой план текста. Ключевые слова в тексте. Эмоционально-оценочная информация, прямо выраженная в тексте. Средства связи между предложениями в тексте, в т. ч. вопросительные предложения, слова и выражения со значением причины, следствия, цели, которые используются для большей связности текста (итак, из-за этого, на этом основании, без всяких причин, для того чтобы и т. п.). Особенности художественного, разговорного стилей речи. Предложение. Словосочетание (9 ч) Словосочетание (1 ч) Словосочетания, близкие по значению (деревянный стол – стол из дерева). Утвердительные и отрицательные предложения (1 ч) Утвердительные и отрицательные предложения, содержащие полное (Он не пришел) или частичное отрицание (Контрольная была не на втором, а на первом уроке); предложения с отрицательной частицей ни (Не видел ни разу); повторяющейся частицей не (Не могу не знать). Членение предложения в устной речи (1 ч) Смысловые отрезки предложения, которые произносятся как непрерывный ряд звуков и отделяются от соседних отрезков с помощью интонационных средств: пауз, повышения/понижение тона голоса (Завтра / в 9 часов утра / начнем работу). Однородные члены предложения (3 ч) Смысловые отношения между однородными членами, выраженные с помощью союзов и без них. Запятая при бессоюзной связи однородных членов предложения (за исключением правила о неоднородных определениях), а также перед союзами а, но, и, или. Полные и неполные предложения (1 ч) Особенности построе­ния, интонационные осо­бенности, роль в тексте неполных предложений и слов-предложений. Знаки препинания в конце слов-предложений. Простые и сложные предложения (2 ч) Предложения с одной или несколькими парами главных членов. Равноправные и неравноправные части сложного предложения; характер отношений между ними. Запятая между частями сложного предложения.	Ученик: различает в устных и письменных высказываниях простые и сложные предложения (на основе вспомогательных материалов), утвердительные и отрицательные предложения, полные и неполные предложения; главные и второстепенные части содержания текста; эмоционально-оценочную информацию, прямо выраженную в тексте; находит части содержания текста, соответствующие данному плану; ключевые слова, изученные средства связи предложений в тексте; предложения с однородными членами; с указанным значением, с тем или иным предлогом; делит предложения на смысловые части ; текст на логически завершённые части, подбирает заголовки к ним, участвуя в совместном составлении плана; выбирает из предложенных вариантов предложение, подходящее по значению и строению (полное/ неполное, с однородными членами и без них и др.); нужное для данного текста средство связи предложений; объясняет особенности содержания и построения текстов-повествований; роль, правильность использования средств связи предложений в тексте; значение и построение сложных предложений (с опорой на вспомогательные материалы); знаки препинания при однородных членах предложения; произносит предложения, правильно членя их на смысловые отрезки, интонируя конец предложения в устной речи и при чтении вслух; дополняет текст предложениями, содержащими описание, рассуждение; предложениями с однородными членами и др.; составляет предложения указанных типов; совершенствует неправильно построенные предложения; использует предложения указанных типов при построении диалогических и монологических высказываний (устных и письменных) повествовательного характера по данному плану, с соблюдением нужного соотношения частей текста; ставит знаки препинания между однородными членами, частями сложного предложения (после совместного анализа); оценивает достоинства и недостатки текста (правильность построения предложений, уместность употребления в тексте неполных предложений, предложений с однородными членами и др.; различных средств связи); совершенствует текст, восстанавливая нарушенные связи между предложениями; добавляя или исключая материал для нужной полноты и структуры высказывания; дополняя непонятные по контексту неполные предложения.

III. ПОВТОРЕНИЕ (1 ч)

Навчальна програма для 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів (за новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти)

УКРАЇНСЬКА МОВА

6 клас

(122 год, 3,5 год на тиждень)

(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

 

Мовленнєва змістова лінія

№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Вимоги до рівня мовленнєвої компетентності учнів
1	23 (заг.)	Відомості про мовлення Повторення вивченого про мовлення. Загальне уявлення про ситуацію спілкування та її складники: адресат мовлення (той, хто говорить або пише), адресант мовлення (той, до кого спрямоване мовлення),  тема та основна думка висловлювання, мета й місце спілкування (практично). Повторення вивченого про текст, його основні ознаки. Структурні особливості  тексту: наявність  зачину, основної частини  й кінцівки, послідовність викладу змісту, використання мовних засобів зв’язку між  частинами тексту (повторення). Види зв'язку речень у тексті: послідовний, паралельний (практично). Основні джерела матеріалу для твору і його систематизація (практично). Складний план готового тексту; простий план власного висловлення. Повторення відомостей про стилі мовлення. Поняття про офіційно-діловий стиль. Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису приміщення й природи. Сполучення в одному тексті різних типів мовлення (розповіді й опису, розповіді з елементами роздуму). Жанри мовлення: оповідання,   замітка, повідомлення,   план роботи, оголошення, особливості їх побудови.	Учень (учениця): розпізнає текст, його структурні особливості (зачин, основну частину, кінцівку), послідовний і паралельний види зв’язку речень у тексті, нове й відоме;  визначає ситуацію спілкування, її складники; розрізняє стилі  (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий) мовлення, сферу їх використання, типи  (розповідь, опис приміщення і природи, роздум) і жанри  мовлення (оповідання, замітка про вчинки людей, план роботи, оголошення), особливості їх побудови; збирає й систематизує зібраний матеріал для твору з основних джерел ;
2.		Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання (слухання-розуміння)  Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового;  типів: розповідь, опис (зокрема опис приміщення й природи),  роздум; жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, п’єса, вірш, казка, байка, легенда, переказ, пісня; загадка, прислів’я, приказки. Сприймання під час читання емоційно-оцінної інформації, прямо вираженої в тексті. Розрізнення на слух частин тексту за поданим простим планом. Читання  мовчки і вголос  Читання  мовчки текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового;  типів: розповідь, опис (зокрема опис приміщення й природи), роздум; жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, п’єса, вірш, казка, байка, легенда, переказ, пісня; загадка, прислів’я, приказки. Виразне читання вголос художніх, ділових, науково-популярних текстів, що належать до таких жанрів  мовлення, як оповідання, стаття, замітка, п’єса, казка, байка, прислів’я, приказки, загадки (вивчення деяких для збагачення  власного мовлення).	Учень (учениця):  розуміє з одного прослухування  фактичний зміст висловлювань інших людей (розповіді, лекції, повідомлення тощо),  слідкує за змістом мовлення та його особливостями  (тривалість звучання  незнайомих художніх текстів обсягом 500-600 слів  5-6 хв., текстів інших стилів обсягом 400-500  (також  офіційно-ділового)  – 4-5 хв.; виконує вказівки, які містяться в тексті щодо вибору одного  із запропонованих варіантів відповіді на запитання за змістом текстом, ділить текст на частини, знаходить указані вчителем частини тощо; визначає тему й основну думку,  причинно-наслідкові зв’язки,  основну й другорядну інформацію, зображувально-виражальні засоби тексту; розрізняє емоційно-оцінну інформацію, прямо виражену в тексті; частини тексту за поданим простим планом; оцінює особливості змісту й форми прослуханого тексту; висловлює ставлення до змісту і критично формулює  власні судження.   Учень (учениця): читає мовчки  відповідно до його віку незнайомі тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення зі швидкістю 110-180 слів за хв.;  переглядає більші за обсягом тексти, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем  елементи тексту й змісту (виділені спеціальним шрифтом слова, розділові знаки, виноски, кількість абзаців на сторінці тощо,  пряму мову й діалог, порівняння, опис чи роздум, висновки, ключові слова або пропущені слова тощо), основну й другорядну інформації; осмислює й запам'ятовує найважливіші змістові віхи прочитаного; аналізує структуру тексту, виділяючи в ньому мікротеми; добирає до них заголовки; складає складний  план готового тексту; оцінює прочитаний текст з погляду новизни його змісту,  виразності мовного оформлення, задуму мовця тощо; висловлює своє ставлення до змісту  прочитаного тексту, критично формулюючи власні судження. Учень (учениця): читає вголос  знайомі тексти  різних стилів, типів, жанрів мовлення  (складніші порівняно з попереднім класом), з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), плавно, з дикцією напам’ять чи близько до тексту відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм,; ділить  речення на смислові відрізки, виділяє голосом ключові слова, ураховуючи ситуацію спілкування; оцінює прочитаний вголос текст  (його зміст, форму,  задум    і мовне оформлення);
3		Відтворення готового тексту:  Перекази за простим і складним планами. Говоріння: Докладні перекази  художніх текстів розповідного характеру з елементами опису  приміщення, природи. Вибірковий переказ тексту наукового стилю з елементами роздуму. Письмо: Докладні перекази  художніх текстів розповідного характеру з елементами опису  приміщення й  тексту-роздуму. Вибірковий переказ  художнього тексту розповідного характеру з елементами опису  природи.  Докладний переказ тексту художнього стилю  із творчим завданням (опис природи  чи приміщення).	Учень (учениця): переказує докладно й вибірково (усно й письмово) почуті й прочитані тексти художнього й наукового стилів мовлення  обсягом (для докладного переказу 150-200 слів, вибіркового – орієнтовно 250-300 слів) за самостійно складеним простим і складним планами, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, з дотриманням композиції, мовних,  стильових особливостей та авторського задуму; помічає й виправляє недоліки  у своєму й чужому мовленні; оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).
4		Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог, його розігрування   відповідно  до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з особистими  враженнями від певних подій, спостереженнями,  обміном думками, життєвим досвідом учнів, етикетного характеру. Монологічне мовлення: Твори  за простим планом. Говоріння: Твори-описи  приміщення та природи на основі особистих вражень у художньому стилі.	Учень (учениця):  складає й розігрує діалоги певного обсягу (орієнтовно 7-8 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації спілкування, запитань, досягаючи комунікативної мети; дотримується    норм  української літературної мови; висловлює особисту позицію щодо обговорюваної теми, дотримуючись правил спілкування, уживає прислів’я й приказки для висновків та узагальнень; оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення); добирає й  систематизує для самостійних висловлювань матеріал на основі різних інформаційних джерел (зокрема й ресурсів Інтернету). Учень (учениця):  складає усні й письмові твори за  простим планом, обираючи відповідний до ситуації спілкування та
		Твір-оповідання за жанровою картиною. Повідомлення на лінгвістичну тему в науковому стилі. Письмо: Твір-опис  приміщення на основі особистих вражень у науковому стилі.  Твір-опис  природи за картиною в художньому стилі. Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі. Твір-оповідання на основі побаченого. Замітка в газету типу роздуму про вчинки людей. Ділові папери. План роботи. Оголошення.	задуму стиль мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий); тип мовлення (зокрема твір-опис приміщення й природи, твір-роздум про вчинки людей), жанри мовлення (оповідання на основі побаченого, повідомлення, замітка про вчинки людей,  план роботи, оголошення), мовні засоби, ураховуючи особливості ситуації спілкування, відповідно до заданої структури (вступ, основна частина, кінцівка), комунікативного завдання; додержується вимог до мовлення й основних правил спілкування; помічає й виправляє недоліки у своєму й  чужому мовленні;  оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).
Міжпредметні зв'язки. Інтер'єр і пейзаж у літературному творі; усна характеристика літературного героя; письмовий відгук про невеликий твір (література); переказ текстів наукового стилю (історія, природознавство); усні роздуми на математичні теми (математика); усний опис змісту й художніх засобів творів живопису, які зображують інтер'єр, пейзаж; усна розповідь за змістом жанрової картини про вчинки людей; теплі й холодні кольори; властивості, кольорове багатство довкілля (образотворче мистецтво).

Мовна змістова лінія

№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Вимоги до рівня мовної компетентності учнів
1	1	Вступ. Краса і багатство української мови	Учень (учениця): знає  засоби милозвучності української мови; знаходить їх у тексті; використовує у власному мовленні; усвідомлює естетичну цінність української мови.
2	7	Повторення, узагальнення  й поглиблення вивченого Словосполучення й речення. Головні члени речення. Просте речення. Звертання, вставні слова, однорідні члени речення в простому реченні. Розділові знаки в простому реченні. Складне речення. Пряма мова. Діалог. Структура тексту: зачин, основна частина, кінцівка; відоме й нове. Тема й основна думка тексту, мікротема, тематичне речення. Види зв'язку речень у тексті: послідовний, паралельний (практично). Типи й стилі тексту. Поняття про офіційно-діловий стиль. Правопис. Розділові знаки в простому реченні. Розділові знаки у складному реченні і при прямій мові й діалозі. Орфограми в коренях, префіксах, суфіксах і на межі значущих частин слова та основ. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія. Вставні слова, слова зі звертаннями й вставними словами. Граматика. Частини мови, якими виражаються звертання, вставні слова, однорідні члени речення. Займенники, сполучники, прислівники, повтори спільнокореневих слів, контекстуальні синоніми як засоби зв’язку речень у тексті. Культура мовлення. Правильне інтонування простих речень зі звертаннями, вставними словами та однорідними членами речення різних за метою висловлювання. Інтонування складних речень. Засвоєння стандартних висловів, словоспо-лучень в офіційно-діловому стилі. Текст (риторичний аспект) Звертання, вставні слова, однорідні члени речення у власних висловлюваннях на певну тему.	Учень (учениця): розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення, типи й стилі мовлення; визначає головне й залежне слово в словосполученні, головні  й другорядні члени речення, типи й стилі мовлення; знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення; називає частини мови, якими вони виражені; розставляє правильно розділові знаки в простих ускладнених реченнях,  складних реченнях; пояснює орфограми й пунктограми за допомогою вивчених правил; знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила; будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорід-ними членами речення; із простих речень – складне; речення з прямою мовою; тексти офіційно-ділового стилю та інших стилів; помічає   й виправляє порушення  вимог до культури мовлення при інтонуванні простих і складних речень, усуває недоліки в змісті, структурі тексту й мовному оформленні; складає усні й письмові монологічні й діалогічні висловлювання на певну соціокультурну тему відповідно до визначеної комунікативної мети на основі власного життєвого досвіду, використовуючи звертання, вставні слова, прості й складні речення з прямою й непрямою мовою та діалоги.
3	12	Лексикологія. Фразеологія Групи слів за їх походженням: власне українські й запозичені (іншомовного походження) слова. Тлумачний словник української мови. Словник іншомовних слів. Активна й пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми. Групи слів за вживанням: загальновживані  й стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова й терміни, просторічні слова. Офіційно-ділова лексика. Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела україн­ських фразеологізмів. Прислів'я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. Фразеологіз­ми в ролі членів речення. Ознайомлення із фразеологічним словником. Внутрішньопредметні зв’язки: Фонетика, орфоепія. Вимова слів іншомовного походження, передача звуків в українській мові. Культура мовлення й стилістика. Доречне вживання вивчених пластів лексики у власному мовленні; визначення їх ролі в текстах різних стилів. Текст (риторичний аспект). Удосконалення умінь і навичок використовувати лексичні групи й фразеологізми,  дотримуватися морально-етичних норм у процесі спілкування. Міжпредметні зв’язки. Використання фразеологізмів у художньому творі.	Учень (учениця): усвідомлює основні терміни розділу, їх значення;  визначає лексичне значення слова, групи слів за значенням, походженням, уживанням у мові; значення фразеологізмів, прислів’їв, приказок, крилатих висловів; стилістичну роль діалектизмів, професійних слів, термінів, архаїзмів,  неологізмів і фразеологізмів у художніх і науково-публіцистичних текстах; доводить аргументовано приналежність слова до певної групи лексики; редагує тексти з лексичними помилками; доречно використовує у власному мовленні вивчені пласти лексики, фразеологізми; складає  висловлювання про професію з описом процесів праці; користується словниками різних типів; складає й розігрує діалоги за певною ситуацією в офіційно-діловому стилі.
5	9	Словотвір. Орфографія Змінювання і творення слів. Твірне слово - база для утворення іншого слова. Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний (відкидання від твірного слова префіксів, суфіксів і закінчення), складання основ (або слів), абревіатури, перехід слів з однієї частини мови в іншу. Словотвірний ланцюжок. Словотвірний розбір слова. Словотвірний словник. Зміни приголосних при творенні слів: іменників із суфіксом –ин (а) від прикметників на –ський, -цький; буквосполученням –чн- (-шн-). Зміни приголосних при творенні відносних прикметників із суфіксами –ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників з суфіксами –ств (о), -зтв (о), -цтв (о). Складні слова. Сполучні о, е в складних словах. Творення складноскорочених слів.  Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів, утворених різними способами, поетичних неологізмів із художніх творів. Граматика. Творення самостійних частин мови. Культура мовлення. Вимова та наголошення складних і складноскорочених слів; правильне вживання їх у мовленні з прикметниками й дієсловами. Складні випадки слововживання. Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь забезпечувати зв’язність тексту, також  шляхом використання в ньому спільнокореневих слів.	Учень (учениця): знає основні способи словотвору; приголосні, що зазнають змін при суфіксальному словотворенні; знаходить їх у слові, правильно проводить зміни; визначає спосіб творення відомих слів, а також поетичних неологізмів; самостійно утворює нові слова вивченими способами, словотвірний ланцюжок й словотвірне гніздо;  знаходить і пояснює вивчені орфограми в словах; знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила; користується словотвірним та орфографічним словниками;  утворює й використовує складноскорочені слова у власному мовленні, правильно узгоджуючи їх із прикметниками й дієсловами; правильно пише  й вимовляє складні  й складноскорочені слова; складає речення зі словами, що перейшли з однієї частини мови в іншу, а також висловлювання на певну соціокультурну тему, звертаючи особливу увагу на забезпечення зв’язності тексту; редагує тексти, усуваючи недоліки в їх будові, а також у стилістичному використанні засобів словотвору.
6	20	Морфологія. Орфографія Загальна характеристика частин мови. Іменник Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники – назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні й власні, конкретні та абстрактні. Збірні іменники. Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду. Число іменників (повторення). Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини. Відмінки іменників, їх значення. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни й групи. Відмінювання іменників І відміни. Відмінювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в родовому відмінку. Відмінювання іменників ІІІ – IV відмін. Незмінювані іменники. Рід незмінюваних іменників. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини. Особливості творення іменників. Правопис іменників. Велика буква і лапки у власних назвах. Не з іменниками. Букви –а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Букви е, и, і в суфіксах  –ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -ення (-я), -н (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о). Особливості написання іменників у кличному відмінку. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, Правопис складних іменників. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів і явищ, прислів’їв, крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Використання в мовленні іменників – синонімів, омонімів. Запобігання помилкам у визначенні роду окремих іменників (рояль, зал, рукопис),  іменників спільного роду (староста, сирота, бідолаха, листоноша, нероба, сиротина).  Уживання відмінкових форм іменників, кличного відмінка при звертанні (земле, Василю, Олено, добродію, батьку). Синонімічність деяких відмінкових закінчень: купив сіль (солі), хліб (хліба), твого ім’я (імені), пас ягнята (ягнят). Текст (риторичний аспект). Залежність точності й ясності висловлення від правильного вживання іменника; уживання «модних» слів (сленгу), іменникових запозичень з інших мов; вибір слова-іменника залежно від стилю й ситуації спілкування. Міжпредметні зв’язки. Слова з суфіксами зменшувально-пестливого значення й суфіксами згрубілості в художніх творах (література). Велика буква у власних назвах (історія, географія).	Учень (учениця): усвідомлює, що вивчає морфологія; морфологічні ознаки іменника,  його синтаксичну роль; особливості відмінювання іменників кожної відміни; знаходить іменники в реченні; визначає правильно морфологічні ознаки іменника,  належність його до певної відміни й роду іменників; пояснює основні значення відмінків; відмінює  іменники; визначає форму іменника в реченні, значення іменникових суфіксів; використовує відмінкові закінчення іменників І–ІV відмін, а також незмінювані іменники  та іменники, що вживаються лише у власному мовленні; утворює іменники різними способами; правильно пише іменники з вивченими орфограмами; правильно утворює і пише чоловічі й жіночі прізвища,  імена по батькові; знаходить і виправляє орфо-графічні помилки на вивчені правила; користується орфографічним словником; використовує в мовленні іменники-синоніми та іменники-антоніми, синонімічність відмінкових закінчень, зокрема як засіб милозвучності,  кличний відмінок іменників при звертанні, фразеологізми й крилаті вислови, до складу яких входять іменники; усвідомлює роль іменників у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення; помічає й виправляє граматичні помилки у використанні іменників; створює тексти на визначену соціокультурну тему, використовуючи  вивчені виражальні можливості іменника й уникаючи помилок, зазначених у програмі.
7	16	Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу. Ступені порівняння якісних прикметників, їх творення. Відмінювання прикметників. Повні й короткі форми прикметники. Прикметники твердої й м’якої груп. Творення прикметників. Перехід прикметників в іменники. Правопис прикметників. Написання прикметників із суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-. Букви е, о, и в прикметникових суфіксах –ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-,-ін-, -ичн-. Зміни приголосних при творенні відносних прикметників за допомогою суфіксів –ськ-, -ств(о), -цьк-, цтв(о), -зьк-, зтв(о). Написання не з прикметниками. Написання –н- і –нн- у прикметниках. Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прикметникової форми. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Використання в мовленні прикметників-синонімів. Правильне вживання в мовленні вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників. Лексикологія. Фразеологія. Засвоєння прикметників-означень, фразеологізмів   із прикметниками. Прикметники-синоніми та антоніми. Текст (риторичний аспект). Роль прикметників-епітетів у розкритті задуму висловлювання. Міжпредметні зв’язки. Використання прикметників для точного опису предметів, явищ і подій (географія, історія, ботаніка), епітет, порівняння, метафора (література).	Учень (учениця): усвідомлює морфологічні ознаки прикметника,  його синтаксичну роль;  знаходить прикметники в реченні; визначає його значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні; відмінює прикметники твердої й м’якої груп; утворює правильно форми вищого і найвищого ступеня порівняння якісних прикмет-ників; якісні, відносні й присвійні прикметники від інших частин мови за допомогою відомих способів словотвору; складає з ними речення; уживає у власному мовленні;   правильно пише  прикметники з вивченими орфограмами й пояснює їх, користуючись правилом; знаходить і виправляє помилки в правописі прикметників; усвідомлює роль прикметників у досягненні точності й виразності мовлення; робить аналіз текстів у підручниках літератури, історії, географії, фізики, хімії щодо стилістичної ролі в них прикметників; редагує тексти з метою усунення невиправданих повторів прикметників і заміни їх синонімами; читає й переказує (усно й письмово) тексти з описами природи, приміщення; складає діалоги відповідно до запропонованої ситуації, пов’язаної з особистими враженнями, спостереженнями, а також висловлювання на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості прикметника.
8	10	Числівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні й складені. Відмінювання  числівників. Творення числівників. Правопис. Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складених числівників. Написання ра­зом порядкових числівників з -тисячний. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення й стилістика. Правильне вживання кількісних числівників з іменниками у всіх відмінках. Уживання числівників для позна­чення дат, часу (годин). Лексикологія й фразеологія. Засвоєння числівників на позначення дат і годин. Числівники у фразеологізмах; засвоєння таких фразеологізмів. Текст (риторичний аспект). Використання числівників з метою надання текстові переконливості, точності; почуття міри у використанні числівників. Міжпредметні зв’язки. Правильне використання форм числівників під час читання й усного пояснення задач, прикладів (фізика, математика); використання числівників у відповідях на уроках (історія, географія, хімія).	Учень (учениця): усвідомлює загальне значення числівника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні; знаходить числівники в тексті, розрізняє числівники й прислівники; визначає їх граматичні ознаки; утворює й використовує  правильно відмінникові форми числівників; поєднує правильно  числівники з іменниками; знаходить вивчені орфограми в числівниках, пояснює їх правилами; помічає й виправляє помилки на вивчені правила; аналізує тексти щодо  стилістичної ролі в них числівників; усвідомлює роль числівників у досягненні точності й виразності мовлення; складає речення, висловлення з використанням  прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять числівники; створює діалоги з використанням  дат і точного позначення часу, а також усні, письмові висловлення на певну тему, використовуючи виражальні можливості числівників.
9	10	Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні; питальні й відносні; заперечні; означальні й неозначені(ознайомлення). Відмінювання займенників усіх розрядів. Перехід з однієї частини мови в іншу (займенника в іменник і частку, числівника  й прикметника в займенник). Правопис займенників. Приставний н у формах особових і вказівних займенників. Написання разом і через дефіс неозначених займенників. Правопис заперечних займенників. Написання займенників із прийменниками окремо. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення і стилістика. Уживання займенників для зв’язку речень у тексті. Використання особового займенника Ви у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння  фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять займенники. Текст(риторичний аспект). Займенники я і ми в спілкуванні. Міжпредметні зв’язки. Використання займенників у відповідях учнів на уроках історії, географії, літератури, предметах природничо-математичного циклу.	Учень (учениця): усвідомлює значення, морфологічні ознаки й синтаксичну роль займенника; знаходить  займенники в тексті; визначає їх морфологічні ознаки й синтаксичну роль у реченні; утворює неозначені й заперечні займенники; відмінює правильно всі розряди займенників; правильно визначає розряд займенників його, її, їх; знаходить вивчені орфограми й пояснює їх; помічає й виправляє помилки в написанні та вживанні займенників; аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них займенників; використовує займенники для зв’язку речень у тексті; правильно поєднує займенники з прийменниками; створює монологи й діалоги-роздуми про вчинки людей із використанням виражальних можливостей займенника для  розкриття задуму висловлення.
10	4	Повторення в кінці року Лексикологія. Словотвір й орфографія. Морфологія й орфографія.	Учень (учениця): знає основні орфограми у вивчених частинах мови; знаходить у тексті й харак-теризує за граматичними озна-ками вивчені частини мови; правильно використовує їх у власному мовленні; знаходить лексичні й граматичні  помилки в тексті, виправляє й пояснює їх; складає твори на основі побаченого, почутого з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу			Орієнтовні вимоги до рівня соціокультурної компетентності учнів
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я і українська  мова й література. Я і Батьків-щина, (її природа, історія) Я і національна культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня). Я і мистецтво (традиційне й професійне). Я і ти (члени родини, друзі, товариші). Я і ми (родина, класний колектив,  народ, людство) Я як особистість	Українська мова – основа національної ідентичності.   Етнографічне районування України. Рослинний і тваринний світ рідного краю. Особливості природного ландшафту України. Сім природних чудес України. Гармонія людини й природи.   Родинно-побутова культура українців. Народна пісня – душа народу. Колискова. Обрядові пісні.  Історія кобзарства в Україні. Кобзарі й лірники. Гумористична й сатирична творчість українського народу. Національне традиційне вбрання українців. Символіка народного костюма. Українська народна архітектура.   Художньо-культурна цінність декоративно-прикладного мистецтва. Плетіння, вишивка, ткацтво, килимкарство, кераміка, мереживо тощо.   Моя родина, родовід. Родинні цінності, свята й традиції. Мати – берегиня роду. Життя за нормами народної моралі. Етика спілкування. Слово як духовна святиня. Домашні обов’язки. Дружба й товаришування.   Світ моїх захоплень.	«Барви українського слова», «Чистіша від сльози вона хай буде».   «Барвінковий край», «Рідні краєвиди», «Велична премудра природа».  «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине» (Т.Шевченко), «Мамина пісня», «Ой весна, весна, днем красна»,  «Про що розповідає старенька хата». «Одягни вишиванку». «Мережила скатертину». «Ой, роде наш красний», «Із замуленого джерела води не нап’єшся».  «Люди, з яких я беру приклад»,  «Любить людей мене навчила мати…» (В.Симоненко).     «Пізнай самого себе», «Не одяг прикрашає людину, а добрі справи».	Учень (учениця): сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості і добирає й використовує  ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети; використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу; усвідомлює  необхідність бути готовим  і здатним дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види загально- навчальних  вмінь	Орієнтовні вимоги до рівня діяльнісної компетентності  учнів
Організаційно- контрольні	Учень (учениця)  самостійно чи за допомогою вчителя: визначає мотив і мету   власної пізнавальної діяльності; планує діяльність для досягнення мети; здійснює план; оцінює здобутий результат і робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні (інтелектуальні, інформаційні)	Учень (учениця)  самостійно чи за необхідною допомогою вчителя: аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, узагальнює їх; виділяє головне з-поміж другорядного; здобуває  інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо),  здійснює  бібліографічний пошук, працює  з текстами  вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;  систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію; моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Учень (учениця)  за певною допомогою вчителя чи самостійно: уявляє словесно описані предмети і явища; переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; помічає й формулює проблему в процесі навчання; усвідомлює будову предмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументи для  його доведення (у нескладних випадках).
Естетико-етичні	Учень (учениця) помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках  людей і результатах їхньої діяльності; критично оцінює свої вчинки, узгоджувати їх із загальнолюдськими моральними нормами; виявляє готовність  і здатність творити добро словом і ділом.