НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ: Доповідь "Особистісно зорієнтоване навчання"

доповідь

Особистісно зорієнтоване навчання

Одним із найбільш ефективних методів навчання на сучасному етапі є особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу. Головний принцип, що лежить в основі розробки особистісно орієнтованої системи навчання і виховання, полягає у визначенні індивідуальності учня, створенні необхідних умов для його всебічного розвитку, для виявлення активності та творчої обдарованості з урахуванням її можливостей і нахилів. Прийоми діалогічної взаємодії учнів з текстом на особистісно зорієнтованому уроці української літератури. Діти не люблять читати. Для виправлення ситуації важливо зрозуміти причину явища. Якщо книга сприймається лише як джерело інформації про світ, то вона залишиться неконкурентноспроможною поряд із сучасними інформаційними системами. Але ж вона може приносити естетичну насолоду, та для цього учень повинен уміти читати. Йдеться про розуміння й інтерпретацію прочитаного, формування особистісного ставлення до нього. Читаючи художній твір, дитина має не тільки отримати певну інформацію, а й замислитися над прочитаним, відчути, „пережити” його. Аби зацікавити сучасного читача, треба змістити акцент у бік „розмови” учня з текстом, показати, що „що ні комп’ютер, ні телебачення не можуть замінити... безпосереднього діалогу з іншою людиною, який можливий завдяки Слову й через вслуховування в мову Іншого”.

Діалогічне читання визначається уміннями:

- ставити запитання (до тексту, до автора, персонажів, до себе) та знаходити відповіді на них у тексті;

- виписувати гіпотези про подальший розвиток змісту та порівнювати свої припущення з текстом;

- інтерпретувати текст – тлумачити його, наповнюючи власним смислом.

Виробляючи в учнів уміння ставити запитання до тексту, дбаємо про системність і послідовність. Розглянемо прийоми діалогічного читання і приклади їх використання.

Прийом „Читання із зупинками”

Текст виучуваного твору ділиться на частини. Після прочитання уривка на основі складених учителем або учнями питань відбувається діалог „учитель – учень”, „учитель – текст”, „учень – учитель”, „учень – текст”. Мета такої роботи – з’ясувати причини поведінки персонажів, передбачити розвиток подій, звернути увагу на художні особливості твору.

Приклад. 5 клас. Українська народна казка „Про жар-птицю та вовка”.

Прочитавши початок казки (від початку до слів „Хто поїде цією дорогою, у того вовк коня з’їсть”), учитель ставить питання:

- Яку дорогу, на вашу думку, обере кожен із братів? Чому?

П’ятикласник може запитати:

- Чому брати пішли різними дорогами?

У процесі спілкування самі ж діти роблять висновок, що кожен у житті самостійно обирає свій шлях. Пропонуємо разом поміркувати, що символізує у казці жар-птиця і які люди можуть упіймати її. Ця методика може бути застосована як гра-діалог. Учням пропонується поставити запитання до тексту, персонажів, до автора твору. Аналіз тексту проводиться за питаннями, що підготовлено учнями. Так школярі вчаться розуміти мову художнього твору, те, що приховано між рядками.

Приклад. 5 клас. Василь Симоненко „Цар Плаксій та Лоскотон”.

Учні поставили такі запитання:

- Які були порядки у країні Сльозолий?

- Чому цар Плаксій хотів, щоб у його країні всі плакали?

- За що забіяки-сльозівці хапали людей?

- Чому дочок Плаксія звали по-різному, а синів однаково?

- Плаксію, чому ти запровадив саме такі порядки у своїй країні?

- Авторе, чому Ви вибрали саме такі імена персонажам?

Якщо у читача виникли запитання до тексту, то в цьому ж тексті можна знайти на них відповіді.

Прийом „Запитання – відповідь”.

Учням пропонується проаналізувати твір, ставлячи запитання до тексту та шукаючи у ньому відповіді.

Приклад. 8 клас. Василь Стус. „Терпи, терпи – терпець тебе шліфує...”

- „Терпи, терпи...” – повторює поет. Кому? Собі? Мабуть. Напевно, дійшов до тієї межі, коли терпіти вже несила. Тому наказує собі „Терпи, терпи...”

- А для чого? Бо „ терпець тебе шліфує...” Людина у випробуваннях загартовується, стає сильнішою.

- На кого можна покластися в такій складній ситуації? Тільки на себе. „Ніхто тебе в недолі не врятує, ніхто й не зіб’є із власної тропи”.

- Що це за шлях? І чому він назвався твоїм? Це той шлях, який ти обрав, а він обрав тебе, як побратим. Побратима зраджувати не можна.

Наскільки точне передбачення читача, залежить від його вміння „вичитувати” інформацію із кожного слова та між рядків.

Прийом „Щоденник подвійних нотаток”.

Учні проводять вертикальну лінію посеред чистого аркуша. Ліворуч вони записують епізод чи образ, який вразив найбільше, праворуч – коментар: які роздуми викликала ця частина тексту, які запитання виникли.

Приклад. 8 клас. Улас Самчук „Волинь”

Епізод	Цитата	Коментар
Володько читає „Кобзар”, дізнається про життя Шевченка	Моринці, ягнята, пан. Викуп з неволі. Цар. Кара. Не життя, а казка.	Мене спочатку здивувало, що слова „цар, кара, не життя, а казка” автор ставить в один ряд. Чому? Життя Шевченка цікаве й незвичайне. Воно сповнене несподіванок і пригод. А саме про них і мріяв Володько.

На уроках літератури доцільне використання порівняльної характеристики персонажів, заповнення анкети героя твору, відповіді на питання типу:

- Чим сподобався літературний герой?

- Що найбільше вразило у творі? Чому?

- У чому полягає символізм назви твору?

- Навіщо письменник описує минуле?

- Чи типовий цей герой?

- Яка роль архаїзмів і діалектизмів у творі?

Наприклад, вивчивши з п’ятикласниками оповідання «Федько-халамидник» В.Винниченка, проводжу асоціативний вибірковий диктант: з наведених слів у першу колонку виписати слова, що асоціюються з Федьком, а в другу – з Толею:

Покірний, спритний, чесний, черствий, безсердечний, ласкавий, підлий, справедливий, лагідний, пихатий, мужній, боягузливий, зарозумілий, добрий, милосердний, брехливий, дружелюбний, терплячий, уважний, старанний, сором’язливий, кмітливий, веселий, відчайдушний, необережний, жалісливий, серйозний, плаксивий, вірний.

Вдома діти можуть скласти цитатний план до образів Федька і Толі, що дасть можливість глибше зрозуміти зміст оповідання, оцінити характери і вчинки героїв, розкрити їх внутрішній світ.

Наприклад, вивчаючи повість „Захар Беркут” І.Я. Франка, семикласникам пропоную не тільки дати характеристику образів повісті, а скласти і порівняльну характеристику: Максима і Мирослави, Максима і Тугара Вовка; розкрити роль архаїзмів і діалектизмів у повісті, щоб переконати дітей, що написаний сучасною мовою, цей твір втратив би свою чарівність. Саме така робота, безумовно, активізує пізнавальну та розумову діяльність, позитивне відношення до навчання

„Карта ключових слів”

Учні шукають у тексті відповідь на питання і вписують її у колонки таблиці чи сектори схеми.

Приклад.5 клас, В.Сосюра „Люблю весну”.

Дати коротку відповідь на питання, вписуючи у сектори ключові слова.

1. Які настрої, почуття передано у творі?

2. Про що цей твір?

3. Які образи твору передають почуття особливо виразно?

4. Які художні засоби підсилюють ці настрої?

5. Яка основна думка твору і в яких рядках вона виражена?

Проаналізувати поезію, використовуючи записи.

„Порушена послідовність”

Учитель на окремих аркушах паперу записує події твору. Папірці перемішуються й у такому вигляді вручаються учням (парі, групі). Завдання: розкласти їх у порядку, як вони представлені у творі.

Наприклад. 7 клас, І.С.Нечуй-Левицький „Микола Джеря”.

Записи на окремих картках	Правильно виконане завдання
Молодецький сон; розмова про багатирку Варку; після вечері; наказ осавула; краса села Вербівки; зустріч з незнайомкою; дивна дівчина і пісня; на панському лану; Микола вирішує свататися; весілля.	Краса села Вербівки; молодецький сон; дивна дівчина і пісня; розмова про багатирку Варку; після вечері; наказ осавула; на панському лану; зустріч з незнайомкою; Микола вирішує свататися; весілля.